П'ятеро колумбійців замість тилу: як РФ завербувала іноземців під виглядом небойової служби та відправила в штурми

У червні 2026 року підрозділи 33-ї окремої механізованої бригади ЗСУ взяли в полон п'ятерох громадян Колумбії, які воювали на боці Російської Федерації. Про це повідомило видання РБК-Україна зі посиланням на офіційне повідомлення бригади у Facebook. За даними українських військових, усі п'ятеро були завербовані до лав російської армії з обіцянкою служби в тилу, однак менш ніж через два місяці після прибуття на територію РФ опинилися залученими до безпосередніх бойових дій — штурмових атак на позиції ЗСУ.

Пастка «тилової» вербування

Згідно зі заявою 33-ї ОМБр, колумбійські найманці спочатку не усвідомлювали, в яку ситуацію потрапляють. Російська сторона, за словами українських військових, обіцяла їм «гори», яких вони «ніколи не побачать», — тобто щедрі виплати та безпечні умови служби в тилowych підрозділах. Однак реальність виявилася принципово іншою: протягом менш ніж двох місяців після прибуття найманців перекинули на передову та включили до складу штурмових груп. Саме тому 33-тя ОМБр у своєму повідомленні назвала їх «м'ясними штурмовиками», підкреслюючи, що іноземців використовували як розхідний матеріал для компенсації кадрового дефіциту.

Коли відступ означав розстріл

Полонені колумбійці розповіли українським військовим, що після усвідомлення реальної ситуації вони не могли просто відмовитися від виконання бойових завдань. Позаду штурмових груп перебували російські військові, а будь-яка спроба відступу чи самовільного залишення позиції загрожувала арештом, ув'язненням або навіть розстрілом. У таких умовах, за словами представників 33-ї ОМБр, полон став для найманців фактично єдиним способом врятуватися від подальшої участі в боях. Українські військові підкреслили, що Росія цілеспрямовано залучає громадян інших країн до війни проти України, використовуючи їх як інструмент для відновлення значних втрат особового складу.

Масштаб іноземного контингенту в полоні

Випад із п'ятьма колумбійцями не є ізольованим. У серпні 2026 року уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубинець повідомив, що в українському полоні перебувають громадяни 51 країни, які воювали на боці Росії. Це свідчить про системний характер вербування іноземців до лав російської армії. За станом на 9 вересня 2026 року, за даними, наведеними в контексті публікації, загальні бойові втрати армії РФ перевищили 1,5 мільйона осіб загиблими та пораненими. Саме ці рекордні масштаби втрат, за оцінкою українських військових, і спонукають російське командування до залучення іноземних громадян, готових за гроші воювати на чужому фронті.

Протирічливі дані

Під час перевірки фактів важливо розмежувати два різні феномени, які в публічному просторі нерідко змішуються. Основний сюжет цієї статті стосується колумбійців, які воювали на боці Росії і були захоплені ЗСУ. Водночас ряд додаткових джерел (ТАСС, Life.ru) висвітлює іншу проблему: колумбійських та інших іноземних найманців, які воювали на боці України і загинули в боях. Зокрема, ТАСС зі посиланням на дані ВГА повідомляє, що ЗСУ не передають тіла загиблих колумбійців та заморожують виплати їхнім родинам, а Life.ru пише про опізнання решток десяти колумбійських найманців під Куп'янськом. Ці сюжети стосуються протилежної сторони конфлікту і не підтверджують та не спростовують основний факт — полон п'ятерох колумбійців, які воювали за РФ. Прямих протиріч у датах і цифрах всередині основного сюжету не виявлено: усі джерела збігаються в тому, що полонення відбулося у червні 2026 року, а вербування здійснювалося під виглядом тилової служби.

Контекст: чому Росія вербує іноземців

Заява 33-ї ОМБр вписується в ширшу картину, яку українська сторона послідовно фіксує з початку повномасштабного вторгнення. Російське командування, стикаючись із хронічним дефіцитом особового складу, розширює канали вербування за межі території РФ. Іноземцям обіцяють високу зарплату, легальні контракти та небойові посади, однак на практиці значна частина з них опиняється в перших штурмових ешелонах. Для 33-ї бригади, що діє на одному з найінтенсивніших ділянок фронту, полонення групи іноземних найманців — це не просто тактичний результат, а підтвердження того, що російська сторона дедалі більше спирається на «людський ресурс» із-за кордону, щоб утримувати позиції та продовжувати наступальні операції.