У умовах ескалації безпілотної війни Збройні Сили України змушені постійно адаптувати свої тактичні схеми. Начальник управління протиповітряної оборони 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ полковник Артем Скуратовський у ексклюзивному інтерв'ю виданню «АрміяInform» (зі посиланням на РБК-Україна) розкрив деталі боротьби з найновішими російськими ударними дронами. На його думку, українська тактика протидії безпілотникам типу «Герань» та Shahed-136 помітно прогресує, однак поява реактивних модифікацій вимагає зміни парадигми захисту.
Комплексна стратегія проти «Шахедів»
Згідно з даними полковника Скуратовського, українські сили досягли високої ефективності в збитті класичних ударних безпілотників. Статистика свідчить, що перехоплюється від 80% до 93% дронів типу «Герань-2» та Shahed-136. Експерт підкреслює, що цей результат не є заслугою якогось одного «магічного» засобу. Успіх досягається завдяки синергії різних видів озброєння та тактичних груп.
В основі успіху лежить спільна робота мобільних вогневих груп, авіації, підрозділів ППО, засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) та дронів-перехоплювачів. Саме такий комплексний підхід дозволяє закривати небо над позиціями та критичною інфраструктурою, завдаючи суттєвої шкоди планам противника щодо нанесення масованих ударів.
Загроза «Герань-3»: швидкість та габарити
Росіяни, помітивши високу ефективність української ППО, перейшли до активного розгортання виробництва нової модифікації — реактивного дрона «Герань-3». На думку Скуратовського, ці безпілотники з'явилися у масовому порядку з початку минулого року. Ключова відмінність нової моделі — швидкість польоту, яка у чотири рази вища, ніж у звичайних «Шахедів». На даний момент реактивні дрони становлять до 20% від усіх застосованих противником повітряних цілей.
Попри зрослу загрозу, 81-ша окрема аеромобільна Слобожанська бригада 7-го корпусу ДШВ вже має підтверджені випадки успішного збиття «Герані-3» за допомогою дронів-перехоплювачів. Це свідчить про те, що українські військові вже знайшли способи нейтралізації більш швидкісних цілей, хоча робота над вдосконаленням методів триває.
Фізика перехоплення: чому змінюються методи
Полковник Скуратовський звертає увагу на важливий фізичний нюанс, який диктує вибір озброєння для перехоплення. Якщо проти класичних «Шахедів» чудово працюють мобільні вогневі групи, то для боротьби з реактивними модифікаціями потрібні інші рішення. Зокрема, ефективнішими стають різні типи переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) та зенітна ракетна зброя.
Причина криється в характеристиках самих дронів. Реактивні моделі мають більші габарити та потужне теплове випромінювання двигуна. Саме ці слабкі місця — висока помітність у тепловому спектрі та збільшена площа ураження — використовуються українськими розрахунками для гарантованого перехоплення цілей.
Мета та завдання 7-го корпусу ДШВ
Екіпажі 7-го корпусу ДШВ продовжують допрацьовувати антидронову стратегію, розуміючи, що війна в повітрі стає все більш динамічною. Головна мета цих зусиль — зниження бойового потенціалу противника та надійне прикриття позицій сил оборони. Особлива увага приділяється захисту критичної інфраструктури та житлових кварталів, щоб мінімізувати шкоду від можливих проривів безпілотників.
Паралельно з тактичними розробками, командування корпусу розглядає й організаційні питання. Раніше командир 7-го корпусу ДШВ пропонував розширити цивільні посади в армії за прикладом збройних сил США, що свідчить про прагнення до модернізації не лише озброєння, а й самої структури управління військами.
