У майстернях Національного науково-дослідного реставраційного центру України (ННДРЦУ) панує особлива атмосфера. Крізь великі вікна пробиваються денні промені, але їх недостатньо для роботи. Над кожним столом горять потужні лампи, освітлюючи потемнілі ікони, потріскане дерево та старовинні полотна. Тут, у тиші, люди в білих халатах ведуть боротьбу з часом і війною, повертаючи до життя культурну пам'ять країни.

Нова реальність: від планів на 5 років до порятунку від ракет

До початку повномасштабного вторгнення робота реставраторів будувалася за п'ятирічними планами. Це був кропіткий процес, спрямований на збереження історії, а не на створення «нових» речей. Однак події 2022 року кардинально змінили їхню діяльність. До звичної наукової роботи додалася екстрена задача — порятунок музейних колекцій від знищення. Реставратори почали допомагати музеям обстежувати, пакувати та евакуювати експонати. За час війни спеціалісти центру обстежили вже 23 тисячі предметів, з яких понад 5600 вдалося відреставрувати.

Технології порятунку: рентген та хімічний аналіз

Процес реставрації — це складна наукова робота. Перш ніж художник візьме в руки пензлик, кожен експонат проходить ретельне дослідження. Якщо є підозра, що під верхнім шаром приховується більш раннє живопис, ікону відправляють на рентген. Це дозволяє оцінити стан основи, виявити крізьпрохідні пошкодження або деформації. Також проводиться фотофіксація та хімічний аналіз, який допомагає визначити склад фарб та приблизну дату створення твору. Тільки після цього складається план відновлення.

Особливості українського іконопису та народні майстри

Одним із об'єктів відновлення стала ікона «Таємна вечеря» XIX століття, знайдена у фондах музею «Хортиця». Експонат виявився настільки пошкодженим, що не пережив би евакуацію, тому його забрали до Києва. Необичність цієї ікони полягає в матеріалі: замість звичного полотна майстер-аматор використав металеву основу, яка з часом вкрилася іржею. Сюжет також відрізняється від канонічного: по краях зображені святий Миколай та свята Варвара. Заступниця гендиректора центру Тетяна Бичко зазначає, що український іконопис суттєво відрізняється від російської традиції. Наші майстри часто відходили від суворих канонів, зберігаючи лише окремі елементи, що сформувало унікальний стиль українського сакрального мистецтва.

Етика реставрації: чому не використовують старі фарби

Реставратори не прагнуть повністю відтворити зовнішній вигляд ікони таким, яким він був у момент написання. Мета — зберегти автентичність та історію предмета. Наприклад, під час відновлення олійного живопису спеціалісти не використовують фарби того часу. Олійні пігменти змінюють відтінок уже протягом першого року після висихання, а старовинні майстри використовували складні суміші, точний склад яких неможливо відтворити. Навіть зміна співвідношення компонентів на міліграм може спотворити колір. Тому реставрація спрямована на зміцнення зв'язку між основою та фарбовим шаром, запобігаючи подальшому руйнуванню, а не на створення «нового» твору.