За даними, отриманими від співрозмовників у військових колах і опублікованими РБК-Україна, Росія системно нарощує виробництво ударних дронів сімейства «Герань» та «Гербер», щоб утримувати майже щоденні нальоти на територію України. Ключовий висновок джерел полягає в тому, що нинішня схема масованих атак не є короткостроковим експериментом: російські виробничі плани розраховані на довгострокову перспективу, а не на разовий сплеск активності. Це означає, що українська сторона має закладати в оборонну стратегію стійкий, а не тимчасовий потік повітряних загроз.

Масштаб щоденних ударів

Згідно з інформацією РБК-Україна, угрупованню сил, безпосередньо що наносить удари по Україні, щоденно виділяється близько 160 ударних дронів — як реактивних, так і бензинових «шахедів». Саме цей темп, за спостереженнями, Росія підтримує протягом останнього тижня, і наявні виробничі потужності дозволяють утримувати його в штатному режимі. Важливо, що йдеться не про пікову, а про планову щоденну норму, що підкреслює стійкість логістичного та виробничого ланцюга.

Вересневий план і ставка на реактивні моделі

За даними джерел, у вересні Москва планує виготовити близько 2000 реактивних дронів «Герань». Реактивними в цій партії є саме «Герань-4» та «Герань-5» — моделі, які, за оцінкою фахівців, найскладніше перехоплювати зенітними засобами. Перехід на реактивний тягу Росія проводить цілеспрямовано, компенсуючи ним падіння ефективності класичних бензинових «шахедів»: головна перевага реактивних апаратів — вища швидкість польоту, через що ціль стає складнішою для перехоплення.

Узке місце — двигуни та іноземні компоненти

Одним із головних обмежень для подальшого нарощування випуску є комплектуючі, насамперед двигуни. За даними порталу ГУР War&Sanctions, у реактивних «Геранях» Росія використовує турбореактивні двигуни китайського виробника Telefly. При цьому, за інформацією РБК-Україна, з КНР надійшло лише близько 3 тисяч таких двигунів — приблизно шоста частина від потреби Москви. Саме тому Кремль шукає способи налагодити їх виробництво власними силами. Для наочності: у «Герані-3» використовувався китайський турбореактивний двигун Telefly JT80, а загалом апарат містив 45 іноземних компонентів, що робить лінію реактивних дронів критично залежною від зовнішнього постачальника.

Чому припинили випуск «Герані-3»

Ще в серпні Головне управління розвідки повідомляло, що Росія несподівано припинила виробництво «Герані-3». Співрозмовники видання пов'язують це рішення з перерозподілом дефіцитних комплектуючих на користь випуску більш ефективних, за оцінкою Москви, «Герань-4» та «Герань-5». Таким чином, зупинка однієї реактивної моделі не означає скорочення реактивного напряму загалом, а відображає всередині нього перерозподіл обмежених ресурсів на користь моделей із кращими характеристиками перехоплення.

Суперечливі дані

В відкритих джерелах цифри щодо виробництва та застосування дронів розходяться залежно від того, який саме показник береться за основу. Так, РБК-Україна називає щоденну норму у 160 дронів, що виділяються безпосередньо ударному угрупованню, тоді як інші джерела (зокрема, дані, цитовані в матеріалах про «Герань-2») говорять про потенціал нарощування випуску окремих моделей до кількох сотень апаратів на добу, а вересневий план по реактивних «Геранях» оцінюється у близько 2000 одиниць. Ці показники не тотожні: перший відображає фактичну щоденну видачу на фронт, другий — виробничий потенціал конкретної лінійки, третій — місячний план. Крім того, оцінка потреби в двигунах (3000 надійшлих як «шоста частина» потреби) є похідною та заснована на даних одного джерела, тому абсолютні цифри сукупної потреби слід сприймати з застереженням. Різниця у версіях не скасовує загального висновку про перехід до реактивних моделей, але точні обсяги поки не підтверджені незалежним перехресним фактчекингом.

У сукупності наявні дані вказують на стійку стратегічну лінію Москви: утримувати високий темп атак за рахунок переходу до реактивних «Гераней» та одночасного пошуку внутрішніх рішень щодо виробництва двигунів. Для України це означає, що оборонним силам доведеться закладати в план не разове, а багатомісячне навантаження по перехопленню, а ключовим фактором вразливості російського виробництва залишається залежність від китайських турбореактивних двигунів.