Росія в останні місяці перейшла до масового застосування проти України ракет RM48U, які спочатку призначалися виключно для навчання підрозділів протиповітряної оборони. Про це повідомляє РБК‑Україна зі посиланням на аналіз агентства Reuters, підготовлений на основі даних української розвідки. Фактично, на бойовій траєкторії опинилася техніка, яку в армійській доктрині РФ позиціонують як тренувальну.

Навчальна ракета на бойовому рахунку

RM48U летить балістичною траєкторією, але за потужністю та точністю поступається російським «Іскандерам». За оцінками українських експертів, середнє відхилення такої ракети від цілі може становити близько 300 метрів. Попри це саме ця «навчальна» балістика стала одним із основних інструментів літніх ударів по українській території.

Цифри літньої ескалації

Згідно з даними, на які посилається Reuters, у липні та на початку серпня ракети RM48U становили понад половину з 228 балістичних та гіперзвукових ракет, які Росія запустила по Україні. Такий обсяг застосування навчальної балістики в бойових умовах експерти називають аномальним і свідченням перебудови російської ударної доктрини.

Економія на зиму

Застосування дешевших RM48U, за наявними даними, дозволяє російським військам берегти запаси дорожчих ракет — зокрема «Іскандерів», північнокорейських KN‑23 та «Цирконів». Аналітики пов'язують цю логіку з наміром Москви зберегти найпотужніші засоби ураження для майбутніх ударів, зокрема в зимовий період, коли навантаження на енергетичну інфраструктуру традиційно зростає.

Удари 18 вересня

На тлі цієї тенденції 18 вересня російські війська атакували приміський потяг у Харківській області. Глава Харківської ОВА Олег Синегубов повідомив, що загинула одна людина, ще сім отримали поранення. Крім того, в ніч на 18 вересня Росія атакувала Україну 93 ударними безпілотниками, серед яких були «Шахеди», «Гербері» та «Бандеролі». Сили оборони збили або придушили 72 цілі, однак влучання зафіксували на 13 локаціях.

Що це означає для ППО

Перехід до дешевої балістики з відхиленням у сотні метрів змінює розстановку задач для протиповітряної оборони: противник отримує можливість масувати вогневі серії, не витрачаючи стратегічні запаси високоточних ракет. Для українських систем перехвату це означає необхідність одночасно відбивати і балістику, і рій безпілотників, що підвищує навантаження на дефіцитні зенітні комплекси.