Наприкінці осені в українських церквах починається один із ключових літургійних періодів року — Різдвяний піст, у народній традиції відомий як Пилипівка. Це сорокаденний час духовної підготовки до святкування Різдва Христового. За новоюліанським календарем, на який із 1 вересня 2023 року перейшли Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ), у 2026 році піст стартує в неділю, 15 листопада, і триватиме до четверга, 24 грудня включно. Таким чином, віряни матимуть рівно 40 днів для підготовки до Різдва, яке за новим стилем відзначається у п'ятницю, 25 грудня. Ці дати підтверджені офіційними церковними календарями обох церков на 2026 рік.

Чому піст називають Пилипівкою

Народна назва періоду пов'язана з днем пам'яті святого апостола Пилипа, який за новоюліанським календарем припадає на 14 листопада. Оскільки піст починається наступного дня, 15 листопада, у народній традиції він і отримав назву «Пилипівка» або «Пилипів піст». Ця назва закріпилася в українській релігійній культурі й використовується поряд із офіційним найменуванням «Різдвяний піст».

Сенс посту та правила утримання

У християнській традиції цей період символізує духовну підготовку до народження Ісуса Христа: протягом 40 днів віряни налаштовуються на свято через молитву, утримання, добрі вчинки та турботу про ближніх. У роз'ясненні УГКЦ підкреслюється, що сенс посту полягає не лише в обмеженнях у харчуванні, а й у духовній роботі над собою. Конкретні харчові приписи залежать від церковної традиції: в Українській греко-католицькій церкві, згідно з чинними правилами, у всі середи та п'ятниці Різдвяного посту віряни утримуються від м'ясних продуктів і страв, а в інші дні дозволені всі види їжі. Церква також закликає в цей період відмовитися від гучних розваг, весіль, танців та подібних заходів.

Хто звільнений від посту

Піст — це не дієта і не змагання у суворості обмежень; його головна мета — духовне очищення, молитва та підготовка до Різдва. Від обов'язку постити звільнені, зокрема, діти до 14 років, люди віком від 60 років, вагітні жінки, важкохворі, а також матері після пологів і ті, що годують грудьми. Це дозволяє підходити до практики посту свідомо і з урахуванням фізичного стану кожного вірянина.

Історичне коріння: від шести днів до сорокаденної традиції

Традиція Різдвяного посту формувалася поступово. Перші згадки про підготовку до святкування Різдва через утримання від їжі та інші обмеження відносяться до IV–V століть. Спочатку піст був значно коротшим: у деяких християнських громадах він тривав лише шість днів, в інших — довше, а на Сході тривалий час не було єдиної думки щодо його тривалості. Важливий етап настав у 1166 році, коли Константинопольський собор затвердив сорокаденний Різдвяний піст для багатьох церков, прирівнявши його за тривалістю до Великого посту перед Великоднем. Число 40 має особливе біблійне значення — воно нагадує про сорокаденний піст Мойсея перед отриманням божественних заповідей. Тому Різдвяний піст отримав назву Малої Чотиридесятниці, тоді як Великий піст перед Великоднем називають Великою Чотиридесятницею.

Українські традиції підготовки до Різдва

В українській традиції Пилипівка була не лише часом харчових обмежень, а й періодом активної домашньої та родинної підготовки до свята. За відомостями Великої української енциклопедії, протягом усього посту господині та господарі поступово впорядковували домівки: білили стіни, прикрашали кімнати розписами, діставали найкращі вишиті рушники та килими. Особливе місце в кутку відводили прикрашеній свічці або лампадці, а також «дідухові» — одному з найдавніших символів українського Різдва. Не менш важливою була підготовка до колядування: люди заздалегідь шили та лагодили костюми, готувалися до різдвяних обходів і святкових обрядів. Так Пилипівка ставала для українців цілим періодом домашніх клопотів, родинної підготовки та збереження традицій, а не просто часом очікування свята.