У літній період 2024 року через кордони кількох європейських країн пройшли на перший погляд звичайні посилки — масажні подушки та косметика, всередині яких були приховані запальні пристрої, підготовлені російським ГРУ. Пакети майже одночасно займалися на складах і в транзитних зонах аеропортів Німеччини, Великої Британії та Польщі. За даними розслідування центру VSquare, координатором операції виступив петербурзький бізнесмен Андрій Бабуров, який дистанційно залучив колишніх побратимів по радянському флоту, легально проживающих у країнах Балтії. Лише випадковість завадила детонації безпосередньо в повітрі під час перевезення вантажів — наслідки такого теракту стали б катастрофічними для європейської авіації. Частина виконавців була затримана, а організатори оголошені в міжнародний розшук, однак прецедент наочно продемонстрував нову реальність: Москва діє дедалі масштабніше та нахабніше.
Від «Новичка» до промислового саботажу
Операції російських спецслужб на території Європи не є чимось новим — Кремль практикував їх навіть у «мирні» часи. Найрезонанснішим випадком досі залишається отруєння Сергія та Юлії Скрипалів «Новичком» у Великій Британії у 2018 році, після чого майже весь Європейський Союз охопила хвиля висилки російських дипломатів. З початком повномасштабного вторгнення в Україну активність РФ різко зросла: спочатку Москва робила ставку на розвідку та кібервтручання. У квітні 2024 року чеський уряд фіксував тисячі спроб зламу систем сигналізації національної залізниці, аналогічні атаки на логістичні системи відбувалися в Німеччині. До 2025–2026 років російська диверсійна діяльність вийшла на новий рівень і набула «промислових» масштабів, а головною мішенню стали ланцюги постачання та підприємства європейського оборонно-промислового комплексу.
Ланцюг атак на заводи ОПК: від Уельса до Естонії
У серпні 2026 року були зафіксовані спроби диверсій на потужностях українського розробника БПЛА Skyeton у Словаччині та естонської компанії Milrem Robotics, яка виробляє техніку для ЗСУ. Ще раніше хвиля інцидентів накрила заводи BAE Systems в Уельсі, Diehl Metall у Німеччині та WB Electronics у Польщі. Це лише найрезонансніші випадки: десятки інших інцидентів із менш помітними наслідками розслідуються в робочому порядку. Серія піджогів і диверсій, що накладається на кібератаки та регулярні порушення повітряного простору країн НАТО російськими дронами, формує для Європи принципово новий виклик, до якого континент виявився не повністю готовим.
Польща: статистика, яка не сповільнюється
Речник Національної прокуратури Польщі Пшеміслав Новак у відповіді на запит РБК-Україна повідомив, що лише в системі центральної прокуратури країни за 2025 рік було порушено 67 кримінальних справ за статтею 130 Кримінального кодексу Польщі (шпигунство та діяльність на користь іноземної розвідки). У 2026 році динаміка зберігається: за вісім місяців правоохоронці відкрили не менше 40 нових проваджень. Проста екстраполяція показує, що при поточному темпі 2026 рік може дати близько 60 нових справ. Значна частина цих справ стосується саме підготовки диверсій, дистанційного вербування та збору даних про військові об'єкти. Важливо, що ця статистика стосується виключно справ найвищого рівня складності, якими займається Національна прокуратура; з урахуванням розслідувань апеляційних прокуратур реальний масштаб російських дій ще вищий.
Стримана відповідь Європи та український досвід
Попри зростання масштабів атак, офіційна відповідь Європи на російську диверсійну кампанію залишається стриманою. Жодна з країн ЄС не вчинила системних заходів, сопоставних за масштабом із загрозами, які фіксують національні прокуратури та контррозвідки. У цій ситуації аналітики дедалі частіше вказують на український досвід протидії диверсійно-розвідувальним групам: багаторівнева система інформаторів, оперативна взаємодія спецслужб і прокуратури, а також публічна демонстрація затримань створюють ефект стримування, якого в Європі поки не побудовано. Тим часом Москва продовжує нарощувати «промислові» потужності саботажу, використовуючи дистанційний найм виконавців і розмиту логістичну ланцюжку, що робить кожне окреме розслідування вкрай складним для європейських правоохоронних органів.
