Стокгольмський інститут дослідження проблем миру (SIPRI) у щорічному звіті «Міжнародні ядерні сили» за 2026 рік зафіксував, що Росія четвертий рік поспіль збільшує кількість розгорнутих, тобто готових до застосування ядерних боєголовок. Станом на січень 2026 року на носіях перебувало 1796 таких боєзарядів — це найвищий показник за останні дев'ять років, з 2017 року. Динаміка зростання виглядає послідовно: у 2022 році розгорнутих боєголовок було 1588, у 2023-му — 1674, у 2024-му — 1710, у 2025-му — 1718, а на початку 2026 року показник піднявся до 1796. Порівняно з 2020 роком Москва наростила розгорнутий арсенал приблизно на 14%.

Загальний арсенал і тріада носіїв

Загалом ядерний арсенал РФ, за оцінкою SIPRI, становить 5420 боєголовок. З них 2604 перебували в центральному сховищі, ще 1020 числилися знятими зі зброї. Розгорнутий потенціал розподілений між трьома компонентами так званої ядерної тріади. Наземні сили здатні нести до 1092 боєзарядів, з яких приблизно 892 наразі розгорнуті на міжконтинентальних балістичних ракетах. Військово-морський флот має 13 стратегічних атомних підводних човнів із потенціалом у 928 боєголовок, однак дві субмарини перебувають на комплексному ремонті, тому фактично доступна кількість розгорнутих боєзарядів оцінюється в 704. Ще близько 586 боєголовок, за даними інституту, припадає на стратегічні бомбардувальники.

Втрати стратегічної авіації та розсередочення

Окрему увагу у звіті приділено втратам російської стратегічної авіації у 2025 році, пов'язаним із ударами Сил оборони України по авіабазах. Після цих інцидентів, за оцінкою SIPRI, російське командування розсередочило частину стратегічних літаків, включно з Ту-160М і Ту-95МС, на віддалених аеродромах. Паралельно Москва продовжує розгортати нові ракетні системи, зокрема комплекси «Орешник», частина яких, згідно зі звітом, дислокується на території Білорусі.

Затримки модернізації та завершення СНВ-3

Попри зростання кількості розгорнутих боєголовок, програма модернізації російських ядерних сил, за висновком експертів, стикається із затримками. Серед причин називаються західні санкції, проблеми російської промисловості та пріоритет виробництва звичайної зброї, необхідної для ведення війни проти України. Значним фактором зростання таємниці навколо арсеналів стало завершення у лютому 2026 року строку дії російсько-американського Договору заходи щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНВ-3), який не був продовжений. Для порівняння: у США розгорнуто близько 1770 боєголовок, у Франції — 280, у Великій Британії — 120, а Китай за рік збільшив розгорнутий арсенал з 24 до 34 боєголовок за загального запасу близько 620.

Суперечливі дані

Під час перевірки цифр, наведених у вторинних переказах звіту, виявляється внутрішня несумісність в арифметиці розгорнутого арсеналу. Сума розгорнутих/доступних боєзарядів за трьома компонентами тріади — 892 (наземні) + 704 (флот) + 586 (авіація) — дає 2182, що помітно перевищує заявлений у тому ж звіті загальний показник розгорнутих боєголовок у 1796. Різниця становить 386 одиниць. Можливі пояснення, які не роз'яснені в доступних переказах, — відмінність у методології підрахунку (наприклад, авіаційна цифра може відображати потенціал, а не строго розгорнуті заряди) або накладка категорій. При цьому ключовий висновок про зростання розгорнутого арсеналу до дев'ятирічного максимуму підтверджується всіма перевіреними виданнями, тому розбіжність стосується деталізації, а не основного факту.

Риторика та застереження

На тлі зростання арсеналу та відсутності діючого СНВ-3 SIPRI застерігає, що кількість оперативних ядерних боєголовок може продовжити зростати, а темпи цього процесу найближчими роками здатні навіть прискоритися. У публічному полі в Росії вже лунали заклики застосувати ядерну зброю проти України: депутат Держдуми Олексій Журавльов заявляв, що Кремль «зобов'язаний» нанести такий удар у разі необхідності. У серпні глава МЗС Туреччини Хакан Фідан припустив, що Москва може звернутися до ядерної зброї у разі критичного виснаження на фронті та в тилу, зазначивши, що під час візиту до Росії він чув вимоги частини суспільства застосувати цей «останній засіб» і застерігав про це західних партнерів.