7 серпня 2026 року стало відомо про нові дії Міністерства оборони Російської Федерації, що стосуються формування бойових підрозділів. Згідно зі заявою відомства, опублікованою 6 серпня, була сформована перша українська добровольча бригада спецназу. До складу цього підрозділу увійшли українські військовополонені, а також колишні військовослужбовці Збройних Сил України. Ця ініціатива викликала широкий резонанс у міжнародних колах і привернула увагу аналітиків Інституту вивчення війни (ISW).
Позиція ISW та міжнародне право
Інститут вивчення війни (ISW) у своєму звіті зазначив, що повідомлення про формування подібних підрозділів російськими військами циркулюють з 2022 року. Раніше подібні структури, такі як батальон імені Богдана Хмельницького, вже викликали питання у міжнародної спільноти. ISW вказує на те, що використання військовополонених у бойових діях на боці держави, яка їх утримує, є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права. Зокрема, це суперечить положенням Третьої Женевської конвенції, яка регулює поводження з військовополоненими.
Юридичний контекст та статус добровольців
Згідно зі статтею 23 Третьої Женевської конвенції, військовополонені не повинні бути залучені до військових дій. Юридичний статус людини, що перебуває в полоні, передбачає відсутність свободи вибору. Будь-яка згода на участь у бойових діях, дана в умовах полону, може бути розцінена як примусова. Міжнародні організації, включаючи ООН та Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), кваліфікують подібні дії як воєнні злочини. Це пов'язано з тим, що військовополонені перебувають під повним контролем держави, яка їх утримує, і можуть зазнавати тиску, загрози чи інших форм примусу.
Суперечливі дані
У той же час, у інформаційному просторі з'являються заяви, що намагаються провести паралелі між діями Росії та України. Зокрема, згадується інтерв'ю голови Російського добровольчого корпусу (РДК) Дениса Капустіна, в якому обговорюється формування підрозділів із громадян РФ. Однак правова оцінка цих двох ситуацій суттєво відрізняється. У випадку з РДК мова йде про громадян, які добровільно перейшли на бік України, не перебуваючи у статусі військовополонених. Це відрізняє їх від українських військовополонених, які, за твердженням ISW, були залучені до бойових дій під контролем російської сторони.
Відмінності в підходах та правові наслідки
Ключова відмінність полягає в початковому статусі учасників. У російському випадку це залежні військовополонені, що перебувають у таборах і зазнають тиску. У українському випадку — добровольці, які усвідомлено обрали участь у бойових діях. Міжнародне право не забороняє іноземним громадянам добровільно вступати до збройних сил іншої країни, якщо вони роблять це усвідомлено і не перебувають у статусі безправних полонених. Таким чином, дії Росії в даному контексті можуть бути кваліфіковані як порушення міжнародного права, тоді як дії України в рамках формування іноземних легіонів залишаються в правовому полі.
