У умовах затяжного військового конфлікту та безпрецедентних санкційних обмежень, накладених на російську економіку, оборонно-промисловий комплекс РФ продовжує функціонувати з високою інтенсивністю. Однак, як з'ясувалося, стійкість цієї системи тримається не стільки на власних ресурсах, скільки на складній мережі імпорту стратегічних мінералів. Новий звіт Ради з економічної безпеки України (ESCU), опублікований у серпні 2026 року, розкриває шокуючі деталі: попри всі зусилля Заходу, Росія імпортує критично важливі для виробництва озброєнь матеріали на суму, що перевищує 1,1 мільярда доларів на рік.
Стратегічна залежність: від глинозему до танталу
Аналітичне дослідження вказує на те, що російська промисловість не має повного циклу виробництва для низки ключових елементів. У звіті перелічені такі матеріали, як глинозем, тантал, молібден, берилій, вольфрам, марганець, ніобій, реній та титан. Ці елементи є фундаментом для створення ракетних систем, авіаційної техніки, бронетранспортерів та високоточної електроніки. Без них неможливе виробництво сучасних двигунів та систем наведення. Попри спроби імпортозаміщення, Москва залишається глибоко залежною від іноземних переробних потужностей, що створює вразливу ланку в логістичному ланцюгу ВПК.
Географія обходу: Китай, Центральна Азія та «Глобальний Південь»
Основний потік стратегічної сировини надходить до Росії не з Європи, а зі країн, які не приєдналися до санкційного режиму. Китай, країни Центральної Азії та держави так званого «Глобального Півдня» стали головними постачальниками. Більше того, звіт фіксує випадки, коли товари проходили транзитом через західні країни, використовуючи складні схеми «відмивання» походження. Експерти ESCU виявили сотні компаній, залучених до цих поставок, багато з яких продовжують працювати з військовими підприємствами РФ. При цьому під прямими санкціями перебуває менше 5% із цих учасників ринку, що свідчить про системний провал у блокуванні тіньових схем.
Критика політики ЄС та заклики до тотального контролю
Українські аналітики піддали жорсткій критиці поточну стратегію Європейського Союзу, заявивши, що зусилля блоку відстають від реальності. На їхню думку, існуючі обмеження щодо руд та сполук обмежені за обсягом і не торкаються ключових вузлів. «Відмивання санкцій залишається запізнілим, неповним або зосередженим на неправильному етапі ланцюга постачання», — зазначається в документі. Рада з економічної безпеки закликає ЄС ставитися до стратегічних мінералів так само серйозно, як до напівпровідників, та контролювати всю екосистему: від шахт та трейдерів до судноплавних компаній та логістичних хабів. Як доказ ефективності таких заходів наводиться приклад із хромом: після введення обмежень експорт кількох заводів до Росії скоротився.
Суперечливі дані
Хоча звіт ESCU містить детальні дані про масштаби імпорту, існують розбіжності в оцінці ефективності поточних санкцій. З одного боку, аналітики стверджують, що Росія продовжує закуповувати сировину на мільярди доларів, а з іншого — наприкінці липня 2026 року ЄС прийняв 21-й пакет санкцій, що включає 218 нових об'єктів, удари по «тіньовому флоту» та нафтовому сектору. Російські офіційні джерела часто заявляють про достатність внутрішніх ресурсів, однак дані про мільярдні закупівлі мінералів спростовують тезу про повну автономність. Крім того, всередині ЄС наростає напруга: окремі країни прагнуть послабити обмеження заради власної промисловості, що ускладнює прийняття нових єдиних заходів, необхідних для повного перекриття поставок.
Економічний аргумент для припинення вогню
Директор з аналітики ESCU Олена Юрченко підкреслює, що зупинка поставок стратегічних мінералів стане фатальною для російської військової машини. «Це неминуче призведе до дефіциту зброї та стане вагомим аргументом на користь припинення вогню», — заявила вона. Для досягнення цього результату потрібні рішучі економічні обмеження проти всього ланцюга постачання. Експерти попереджають, що без жорсткого контролю посередників та логістичних каналів будь-які точкові санкції будуть лише тимчасовим заходом, що дозволить Росії адаптуватися та знаходити нові джерела сировини.