Українська приватна розвідувальна організація Dallas Analytics передала журналістам виробничий графік одного з великих російських оборонних підприємств на 2024–2025 роки. У документах зафіксовано експортне замовлення на 90 пускових установок АПУ-Л для керованих ракет «Виріб 305» — тих самих систем, які російські військові активно використовують під час бойових дій в Україні. Іран в оборонних паперах позначений кодовим іменем «К-10». Про ці контракти публічно не повідомлялося, що, на думку аналітиків, свідчить про прагнення Москви зберігати конфіденційність у межах військової співпраці з Тегераном, що поглиблюється.

Тиск на виробничі терміни

Згідно з супровідними матеріалами, у травні 2024 року російська компанія «Вимпел» направила до конструкторського бюро КБМ лист із проханням прискорити постачання компонентів для установок АПУ-Л та АПУ-305. У документі зазначалося, що затримки могли поставити під загрозу одразу дев'ять контрактів. У доданому графіку перераховані сім російських замовників та два іноземні покупці. Обидва типи пускових систем призначені для вертолітного запуску ракет «Виріб 305», здатних вражати рухомі цілі на дистанції до 14 кілометрів.

Технічні параметри ракетного комплексу

За даними Dallas Analytics, ракета «Виріб 305» рухається зі швидкістю близько 230 метрів на секунду і долає бойову ділянку приблизно за хвилину. Оператор зберігає можливість коригування траєкторії в режимі реального часу, що робить систему ефективною проти рухомих наземних цілей. Пускові установки АПУ-Л розроблені спеціально для ударних вертольотів Мі-28 і розраховані на розміщення двох ракет. Це означає, що для повноцінного застосування комплексу Ірану необхідні не тільки самі установки, а й відповідна вертолітна база.

Іранська вертолітна складова вже на місці

Тегеран уже має носії для цих пускових установок: ударні вертольоти Мі-28 перебувають на озброєнні іранських ВПС. У січні 2026 року на авіаційних об'єктах у Тегерані були зафіксовані фотографії саме цих машин. Таким чином, інфраструктурна передумова для інтеграції російських ракетних комплексів в іранську авіацію, за наявними даними, вже створена, і постачання пускових установок може бути завершене у відносно короткі терміни.

Ширший контекст російсько-іранського військового зближення

Документація про постачання пускових установок вписується у ширшу картину зростаючого оборонного партнерства Москви та Тегерана. Раніше CNN повідомляло, що російські розвідувальні супутники могли передавати Ірану дані, які допомагали Тегерану завдавати точніших ударів по американських об'єктах на Близькому Сході. Зокрема, за два дні до руйнівної атаки на американську базу в Саудівській Аравії над нею пролетіли 14 російських супутників. Сукупність цих фактів вказує на те, що військова взаємодія двох країн виходить за межі традиційної торгівлі озброєннями й зачіпає розвідувальну та оперативну співпрацю.

Що залишається непідтвердженим

Водночас у наданих документах відсутні підтвердження того, що Росія вже фізично передала законтрактовані пускові установки іранській стороні. Виробничий графік фіксує наявність замовлення та планові терміни, але не факт відвантаження. Таким чином, на поточний момент ідеться про зафіксований намір та виробничу підготовку, а не про завершене постачання. Незалежна верифікація реального стану контракту на цей момент не видається можливою через закритий характер оборонних процедур в обох країнах.