Російська Федерація готується до однієї з найболючіших угод останніх років: примусовий продаж великого пакету акцій «Аерофлоту». Операція, ініційована Федеральним агентством з управління державним майном (Росімущество), має стати черговим свідченням того, як жорсткі міжнародні обмеження душать національну економіку. Замість прибутку бюджету доведеться прийняти удар у вигляді колосальних фінансових втрат.

Математика програшу

Влада планує реалізувати 23,76% акцій найбільшого авіаперевізника країни. Це не просто продаж активів, це ліквідація частини стратегічного ресурсу за демпінговими цінами. Якщо у 2020 році, коли Фонд національного добробуту викуповував ці папери, ціна становила 0,84 долара за акцію, то сьогодні ринкова оцінка впала до 0,66 долара.

Різниця в ціні здається незначною на перший погляд, але в масштабах угоди, що охоплює понад 944 мільйони акцій, вона перетворюється на збиток для скарбниці в розмірі 170 мільйонів доларів. Держава, зберігаючи за собою контрольний пакет (близько 50% проти поточних 73,8%), фактично визнає, що не може утримувати цей актив у попередньому обсязі.

Криза в небі

Падіння вартості акцій — це лише верхівка айсберга. Справжня проблема «Аерофлоту» криється в операційній діяльності. Громадянська авіація Росії опинилася в глибокій кризі через ізоляцію від західних технологій. Дефіцит запчастин, неможливість легального обслуговування флоту та стрімке старіння літаків перетворюють авіаперевізника на «грошову яму».

Зростання витрат на технічне обслуговування та необхідність шукати обхідні шляхи для ремонту техніки роблять актив надзвичайно непривабливим для інвесторів. В умовах, коли парк літаків потребує колосальних вкладень, а доходи падають, продаж акцій стає способом перекласти частину фінансового тягаря на плечі приватних гравців.

Хто купить «Аерофлот»?

Ситуація на ринку покупців виглядає пригнічуючо. Через тотальні санкції міжнародний капітал практично закритий для цього активу. Експерти сходяться на думці, що основними претендентами на пакет акцій стануть лише лояльні державі структури: внутрішні держбанки або бізнес-групи, жорстко пов'язані з Кремлем. Єдиним винятком можуть стати поодинокі інвестори з Азії чи Близького Сходу, однак їхній інтерес до проблемного російського активу залишається під питанням.

Ця угода стає яскравим маркером економічної реальності Москви: залучення іноземного капіталу стає неможливим, а внутрішні ресурси виснажуються. Продаж «Аерофлоту» зі збитком — це примусова міра, що демонструє, як санкції трансформують структуру російської економіки, змушуючи державу розпродавати стратегічні активи, щоб лише підтримувати їх на плаву.