Зміна парадигми: відмова від «Герань-3»
У Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО) повідомили про значущу зміну в тактиці російських збройних сил у сфері безпілотної війни. За даними відомства, Росія офіційно припинила масове виробництво реактивних дронів-камікадзе моделі «Герань-3». Ця модель, яка раніше викликала серйозне занепокоєння у українських фахівців, виявилася лише тимчасовим рішенням. Інформація про згортання виробництва підтверджується даними розвідки, отриманими у серпні 2026 року.
Дрон «Герань-3» представляв собою еволюційний крок від звичних поршневих «Шахедів». У його конструкцію було інтегровано реактивний двигун Telefly JT80, що дозволило значно збільшити швидкість польоту — до 370 км/год — і дальність дії, яка досягла 1000 км. Незважаючи на те, що планер та елементна база залишилися схожими з попередньою версією «Герань-2», заміна силової установки кардинально змінила характеристики апарату, зробивши його складнішим для перехоплення традиційними засобами ППО.
Технологічний парадокс: глобальна залежність російського ВПК
Одним із ключових висновків розвідки ГУР стало детальне дослідження внутрішнього «наповнення» перехоплених дронів. Аналіз показав, що у конструкції російського «Герань-3» нараховується 45 іноземних компонентів. Це ставить під сумнів тезу про повну технологічну незалежність російського ВПК. За даними українських аналітиків, переважна більшість критичних вузлів — 22 компоненти — мають американське походження. Решта деталей були вироблені в Китаї, Швейцарії, Німеччині, Великій Британії та Японії.
Серед ключових систем, що забезпечують роботу дрона, виділяється інерціальна навігаційна система SADRA, блок вимірювання тиску та система розподілу потужності. Для захисту від засобів РЕБ та глушіння зв'язку використовувалася супутникова система «Комета-М12» з адаптивною антеною решіткою з 12 елементів. Наявність такої великої кількості західних та азійських компонентів у озброєнні, яке використовується проти країн Заходу, демонструє складність сучасних логістичних ланцюжків та вразливість російської військової промисловості.
Еволюція загрози: перехід до «Герань-4»
Згідно з даними ГУР, «Герань-3» була лише перехідною моделлю, призначеною для відпрацювання технологій інтеграції реактивних двигунів у планерну конструкцію. Зараз російські конструктори зосередилися на розробці та виробництві наступної версії — «Герань-4». Для цієї моделі було спроектовано новий планер, спеціально адаптований під потужніший реактивний двигун Telefly LX-WP-160.
Нова модель демонструє суттєве зростання бойових характеристик. Злітна маса дрона збільшилася з 350 до 450 кг, що дозволило розмістити потужнішу бойову частину та покращити аеродинаміку. Завдяки посиленню силової установки, «Герань-4» має ще більшу швидкість та дальність польоту, ніж попередня версія. Експерти відзначають, що це робить нові дрони серйозною загрозою для об'єктів інфраструктури, розташованих глибоко в тилу України.
Відповідь Києва: система перехоплення ZIRKA
У відповідь на ескалацію загроз зі сторони російських реактивних дронів, Збройні Сили України представили власну розробку — систему автоматизованого перехоплення швидкісних дронів ZIRKA. Ця система була створена спеціально для боротьби з високшвидкісними апаратами типу «Герань», які раніше було складно збити через їхню малу радіолокаційну помітність та високу швидкість.
На початку серпня 2026 року також стало відомо про спроби російських військових оснастити дрони «Герань-4 Сікер» новими системами наведення та оптико-електронними модулями. Це дозволяє їм коригувати політ та уражати цілі навіть при втраті супутникового зв'язку. Крім того, під час обстрілів Чернігівської області були виявлені боєприпаси з збідненим ураном, інтегровані в ударні дрони «Герань-2», що свідчить про прагнення противника завдавати максимально руйнівних ударів.
