Вчені змогли остаточно розгадати загадку походження стійкого серпанку в атмосфері Венери, який фіксувався космічними апаратами ще у 1970-х роках. Довгі десятиліття природа цього атмосферного явища залишалася до кінця не вивченою, породжуючи безліч наукових гіпотез та запеклих дискусій в академічному середовищі.
Космічний пил як джерело туману
Як з'ясувала дослідницька група під керівництвом планетолога Хірокі Карю з Університету Тохоку, ключовим фактором формування серпанку є безперервний притоки часток космічного пилу від метеоритів, що згорають в атмосфері. Ці мікроскопічні частки вступають у реакцію із сірчаною кислотою, створюючи характерний туман і виступаючи ефективними ядрами конденсації для хмарних мас.
Спростування вулканічної гіпотези
Раніше в науковому середовищі домінувала теорія про те, що серпанок формується за рахунок потужних викидів вулканічного попелу, враховуючи високу геологічну активність Венери. Однак детальне математичне та мікрофізичне моделювання показало, що ні вулканічна діяльність, ні піднятий з поверхні планети пил не володіють потрібними хімічними властивостями для утворення шару, що спостерігається.
Ультрафіолетове поглинання та сульфат заліза
Проведений аналіз також допоміг пролити світло на ще одну давню загадку Венери — природу агента, який активно поглинає ультрафіолетові промені. Вчені встановили, що сполуки заліза, а саме сульфат заліза, зафіксовані приладами ранніх радянських і американських зондів, повністю відповідають фізичним властивостям виявленого космічного серпанку.
