Сучасна архітектура безпеки в Європі потребує фундаментального перегляду. Досвід бойових дій на Україні демонструє, що ключовим фактором виживання та перемоги стає не кількість озброєння, а ефективність розвідувальних систем. Про це у своїй колонці для KyivPost заявив екс-заступник начальника Головного управління розвідки (ГУР) генерал-майор Ілля Павленко.

За словами експерта, в реаліях сучасного поля бою розвідка перестала бути допоміжною функцією. Вона стала центральним елементом, без якого неможливе застосування високоточної зброї, робота систем ППО чи знищення логістичних ланцюжків противника. Оборона, позбавлена якісних розвідувальних даних, перетворюється на запізнілу реакцію на вже сталіся події.

Шість фундаментальних уроків для Європи

Ілля Павленко виділив шість ключових висновків, які мають лягти в основу нової європейської стратегії безпеки:

  • Розвідувально-ударний контур. Сенсори, аналітика та засоби ураження мають функціонувати як єдиний організм. Перевагу отримує та сторона, у якої максимально скорочено шлях від виявлення цілі до нанесення удару.
  • Війна адаптацій. Противник постійно вчиться та змінює тактику. Традиційна європейська практика оборонних закупівель, що розтягується на роки, є критичною вразливістю. Безпека має стати системою постійного оновлення.
  • Бойові інновації. Головною перевагою стає швидкість перенесення технологій від ідеї до бойового застосування. Яскравим прикладом ефективності таких рішень є середньоглибинні удари по ворожій інфраструктурі.
  • Протидія операціям впливу. Росія намагається підірвати політичну волю європейських країн. Крім того, Москва активно вербує громадян країн Глобального Півдня, створюючи пряму загрозу для ЄС через міграційні мережі.
  • Україна як донор безпеки. Бойовий досвід України є практичною необхідністю для Європи. Інтеграція країни в євроатлантичну систему не має розглядатися як віддалений політичний жест, а як нагальна потреба.
  • Активне стримування. Ефективне стримування РФ вимагає спільних зусиль: сильної армії, єдиного виробництва зброї та здатності наносити удари по військовій машині противника, його логістиці та фінансах.

Генерал Павленко підсумовує, що Європі дійсно потрібен новий арсенал, але це поняття виходить далеко за межі фізичних зразків озброєння. Новий арсенал — це розвідка, технології, промисловість, стійкість, політична воля та здатність діяти спільно. Україна вже є частиною цього механізму. Питання лише в тому, наскільки швидко Європа зможе перетворити накопичений досвід на загальну систему безпеки, здатну не просто реагувати на агресію, а випереджати її.