19 листопада в китайському Шеньчжені на полях саміту АТЕС відбулася зустріч лідерів США, Китаю та Росії — Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна. Ще кілька тижнів тому в експертному середовищі та соціальних мережах поширювалися побоювання, що тристоронній саміт перетвориться на нову «Ялту» — за аналогією з повоєнною конференцією 1945 року, де глави держав заклали основи міжнародного порядку на десятиліття. Однак у міру наближення дати зустрічі її реальний порядок денний ставав усе приземленішим, а очікування «великих угод» змінилися розумінням, що кожен із трьох лідерів передусім працює на власний імідж і внутрішньополітичні завдання.
Формат: регламент проти вільної дискусії
Навіть щодо формату зустрічі сторони не могли дійти згоди. За даними The Wall Street Journal, китайська сторона наполягала на чітко регламентованому саміті: зачитування заздалегідь підготовленої спільної заяви та мінімальний простір для вільних дискусій. Команда Трампа, навпаки, вимагала гнучкішого формату, який дозволяв би трьом лідерам активно обмінюватися думками без прив'язки до готових тез. У підсумку, як повідомляють американські чиновники та South China Morning Post, акцент буде зроблено на «ядерних» питаннях, щодо яких сторони здатні досягти домовленості. При цьому для США та Китаю набагато важливішими виявилися двосторонні переговори, що відбулися 19 листопада менш ніж за дві години до тристороннього саміту.
Розрахунки Трампа: імідж і Конгрес
Ключовий внутрішньополітичний контекст для президента США — поразка його партії на проміжних виборах до Конгресу, які автоматично ставлять під сумнів можливість реалізації будь-якої угоди, досягнутої на міжнародному рівні. Демократи в січні отримують контроль над однією з палат, і Трамп повинен встигнути продемонструвати успіхи на світовій арені до цього моменту. На тлі торговельної війни, яку США розв'язали з низкою країн, включно з Китаєм, і яка зараз швидше заморожена, ніж завершена, Пекін використовує монополію на переробку близько 80% світових рідкоземельних металів як важіль тиску. Вашингтон, зі свого боку, обмежив експорт передових мікрочипів для розвитку штучного інтелекту. Додаткового ускладнення завдав гучний скандал навколо Nvidia та відставка її багаторічного керівника Дженсена Хуанга: розслідування про обхід санкцій остаточно розв'язало руки «яструбам» у Вашингтоні, які вимагають повної технологічної блокади Китаю. На переговорах Пекін намагається домогтися послаблень у чіповому ембарго, але домовитися про це стало значно складніше.
Баланс Сі Цзіньпіна: США без «здачі» Росії та Ірану
Китай прагне налагодити відносини зі США, проте не має наміру робити це ціною «здачі» Росії та Ірану. Вранці 18 листопада Сі Цзіньпін і Володимир Путін провели двосторонні переговори у вузькому складі, де, серед іншого, порушили тему України. Це звіряння годинників перед тристороннім самітом підкреслює, що Пекін не готовий жертвувати партнерством із Москвою заради зближення з Вашингтоном. Для Сі Цзіньпіна пріоритетом залишається збереження багатополярної архітектури, в якій Китай виступає рівноправним полюсом, а не молодшим партнером США.
Ставка Путіна: ослаблення ізоляції та тиск на Україну
Мета Кремля на зустрічі — подальше ослаблення міжнародної ізоляції, переконання Трампа в необхідності тиску на Україну та продовження бойових дій без введення нових санкцій. Для Путіна важлива особиста зустріч із Трампом, на порядку денному якої — підсумки нещодавніх консультацій в Абу-Дабі та низка двосторонніх проєктів. Якщо російський лідер доб'ється від глав США та Китаю зустрічі у форматі, хоча б віддалено схожому на Ялтинську конференцію, це стане символічною перемогою для Москви, що підкреслює її статус великої держави, яка бере участь у формуванні глобального порядку.
Єдиний реальний результат: заборона ШІ в управлінні ядерною зброєю
Серед усього спектра обговорюваних тем аналітики виділяють один конкретний очікуваний підсумок тристоронньої зустрічі — домовленість про заборону залучення штучного інтелекту до управління ядерною зброєю. Це єдиний пункт, за яким, за даними американських чиновників і South China Morning Post, сторони здатні досягти реальної домовленості. У Білому домі офіційно підтвердили, що Трамп не планує обговорювати на тристоронньому саміті російсько-українську війну, а також питання роззброєння Корейського півострова. Однак перед вильотом в Азію 16 листопада президент США особисто змінив акценти, заявивши, що має намір обговорити зокрема і війну Росії проти України. Цей розклад підкреслює, що підсумковий порядок денний зустрічі залишається рухомим, а заяви Білого дому та особисті висловлювання Трампа можуть розходитися.
Вплив на Україну: сценарії та ризики
Для Києва ключове питання — чи зможе зустріч у Шеньчжені стати майданчиком для тиску на Україну в обмін на зняття санкцій або продовження бойових дій без нових обмежень. Розрахунок Кремля будується саме на цьому: переконати Трампа, що тиск на Київ має посилитися, а нові санкції проти Росії не повинні вводитися. При цьому ні Китай, ні США не демонструють готовності брати на себе зобов'язання щодо безпеки України в рамках тристороннього формату. Таким чином, для Києва саміт у Шеньчжені — це передусім індикатор того, що «великих угод» щодо українського напряму на найближчу перспективу не очікується, а всі три лідери зосереджені на власних внутрішньополітичних та економічних інтересах.