У серпні 2026 року, через роки після початку повномасштабного вторгнення, погляд на війну, який формувався у перші місяці 2022 року, зазнав кардинальних змін. Серафим Гордієнко, військовослужбовець ЗСУ, засновник культурного проєкту «Метаромантика» та член військового мотоклубу MEMORIA, у своєму інтерв'ю РБК-Україна описав цей шлях трансформації. Для нього, як і для багатьох його однолітків, війна почалася не з призову, а з усвідомленого вибору, продиктованого вихованням та бажанням стати частиною історії.

«Героїчне виховання» і шлях у 19 років

Рішення Гордієнка піти на фронт у 19 років було зумовлене не стільки почуттям обов'язку в традиційному розумінні, скільки середовищем та «героїчним вихованням». Він виріс на естетиці XIX століття, наполеонівській епосі та літературному епосі, а Революція гідності стала для нього першим зіткненням із реальністю боротьби. «Коли всі герої твого дитинства — це люди, які так чи інакше пов'язані з боротьбою, природно стати цим героєм, принаймні для самого себе», — пояснює він.

24 лютого 2022 року, будучи студентом у Львові, Гордієнко прийняв рішення негайно їхати воювати. Він сів у перший потяг до Києва та повідомив батьків про своє намір, не ставлячи їх у складне моральне становище, щоб не просити дозволу. Його батько відповів лише: «Я так і зрозумів. Бажаю тобі успіху». Це рішення було продиктоване максималізмом та щирістю, характерними для того часу, коли молоді добровольці буквально боялися «не встигнути» на війну, змагаючись у тому, хто першим потрапить у бій.

Особистий наказ Головнокомандувача: подолання бюрократії

Перші півроку війни Гордієнко провів як доброволець, виконуючи піхотні завдання та працюючи на мінометах. Пізніше він та група його товаришів, які також не досягли повноліття, вирішили спеціалізуватися на дронах. Однак при спробі офіційно оформити службу в ЗСУ вони зіткнулися з юридичним бар'єром: усім було менше 21 року, що не дозволяло підписувати контракт.

Ситуація вирішилася завдяки їхньому наполегливості та бойовому досвіду. За словами Гордієнка, їх прийняли в армію лише після того, як було видано особистий наказ тодішнього головнокомандувача Валерія Залужного. «Весь ТЦК був паралізований на день: що це за хлопці, які так сильно хочуть потрапити в армію?» — згадує він. Цей випадок став яскравим прикладом того, як на початку війни ентузіазм та необхідність могли подолати жорсткі адміністративні директиви.

Кінець романтики: від емоцій до «війни машин»

Гордієнко зазначає, що перелом у сприйнятті війни відбувся після Запорізького контрнаступу у 2023 році. Якщо у 2022 році домінували емоції та бажання швидкої перемоги, то після 2023 року війна стала більш холодною, раціональною та системною. «Романтизм закінчився у 2023 році... Почалася війна військових машин», — констатує він. На його думку, способи ураження та захисту пройшли через дисбаланс і почали пристосовуватися одне до одного, перетворюючи конфлікт на складну інженерну та логістичну задачу.

Синергія піхоти та дронів

Важливим аспектом сучасної війни, на думку Гордієнка, є нерозривний зв'язок між піхотою та дронами. Він підкреслює, що дрони не можуть ефективно працювати без піхоти, і навпаки. У умовах «війни машин» людський фактор залишається критичним, але його роль трансформувалася: тепер це не просто солдат із зброєю, а оператор складних систем, що приймає рішення на основі даних. Цей перехід від «романтики» до системності визначив характер бойових дій на довгі роки вперед.