Дослідник Google П'єтро Міотті застосував 48 ШІ-агентів для пошуку невідомих археологічних об'єктів за даними NASA. Система працювала зі знімками, отриманими методом лазерного сканування (LiDAR), який дозволяє будувати детальні тривимірні карти поверхні. Спочатку Міотті планував шукати пам'ятки в Перу, проте через брак загальнодоступних даних переключився на регіон цивілізації мая в Мексиці. За його словами, від ідеї до офіційної відповіді мексиканської влади минуло менше ніж 72 години.
Як ШІ «знайшов» поселення
Агенти виділили кілька перспективних ділянок, зокрема велике поселення, яке, за твердженням Міотті, було відсутнє у відомих йому реєстрах. Щоб перевірити статус об'єкта, він звернувся до Національного інституту антропології та історії Мексики (INAH), переклавши листування на іспанську за допомогою ШІ. У відповіді інституту повідомлялося, що в його базі немає відомостей про зареєстрований об'єкт у зазначеній точці. Міотті сприйняв це як підтвердження можливого відкриття і публічно оголосив про знахідку.
Чому «відкриття» виявилося не новим
Археологи швидко встановили, що це поселення вже було описане в науковій публікації понад рік тому. Співавтор тієї роботи, археолог Іван Шпрайц із Дослідницького центру Словенської академії наук і мистецтв, пояснив виданню The Verge, що відсутність об'єкта в базі INAH не означає, що він не був помічений або не вивчений фахівцями. Координати археологічних пам'яток нерідко не публікують, тому перевірки за державним реєстром недостатньо: зображення необхідно зіставляти з матеріалами наукових робіт.
Визнання помилки та межі ШІ
Міотті визнав помилку та пояснив, що не є археологом і не знав про різницю між відсутністю об'єкта в офіційному реєстрі та його відсутністю на археологічних картах. Він оновив публікацію, додавши відомості про попередню роботу фахівців, і погодився, що результати ШІ потребують експертної перевірки. При цьому дослідник зберігає думку, що його підхід здатен допомогти археологам швидше обробляти великі масиви даних дистанційного зондування.
Головна проблема — не пошук, а фінансування
Археологи вказали на фундаментальнішу проблему. За словами Елізабет Грэм із Університетського коледжу Лондона, фахівці з регіону мая знають про безліч поселень, які ще не розкопані та не нанесені на детальні карти, причому багато хто з них виявляють місцеві жителі під час польових робіт. Головна складність сьогодні — не відсутність потенційних знахідок, а нестача фінансування для їх вивчення. Шпрайц додав, що саме виявлення структур на LiDAR-знімках поки що мало що додає до наукових знань.
Урок для наукової спільноти
Випадок наочно показує обмеження ШІ-агентів у науковій роботі: вони здатні знаходити об'єкти у великих масивах даних, але не обов'язково встановлюють, що вже відомо про знахідку і яким є її значення. Без перевірки публікацій, консультацій із фахівцями та польових досліджень виявлений об'єкт легко оголосити новим відкриттям передчасно. Археологи також попереджають, що публікація точних координат пам'яток може залучити грабіжників, що робить публічне розкриття таких даних ризикованим.
