Перед матчем Ліги чемпіонів у Мілані між «Шахтарем» та «Інтером» відбулася важлива подія, що виходить за межі спортивних змагань. Донецький клуб організував поїздку до Італії для трьох українських юнаків — Романа, Ростислава та Микити, чиє життя було драматично змінено російською агресією. Ця поїздка надала молодим людям можливість донести свої особисті історії до міжнародної аудиторії, привертаючи увагу до доль українців, які опинилися в епіцентрі масштабного воєнного конфлікту.
Ціна виживання: від трагедії до мрії
Одинадцятирічний Роман став свідком і жертвою ракетного удару в липні 2022 року. У семирічному віці він втратив матір, а сам переніс надважкі поранення, включаючи опіки обличчя та черепа. Після двотижневого перебування в комі та серії з 37 операцій у німецькому Дрездені, Роман проявив неймовірну стійкість. Він зумів відновити навички гри на акордеоні та досягти успіху на музичних конкурсах. Роман, який став відданим вболівальником «Шахтаря», мріє у грудні 2027 року забрати свій іменний інструмент, виготовлений в італійському Кастельфідардо. На пресконференції перед матчем головний тренер «Шахтаря» Арда Туран особисто привітав юнака, підкресливши, наскільки присутність таких мужніх людей надихає команду.
Три роки в окупації: досвід Ростислава та Микити
Для дев'ятнадцятирічного Ростислава, уродженця Запорізької області, окупація почалася у 2022 році. Протягом трьох років він та його однолітки перебували під жорстким тиском: окупаційна влада впроваджувала власну освітню програму, а школи охоронялися озброєними військовими. Ростислав згадує пропагандистські уроки та повну заборону на використання української мови. У 2025 році, побоюючись примусової мобілізації до лав російських сил, він за сприяння Червоного Хреста зміг виїхати на підконтрольну Україні територію.
Вісімнадцятирічний Микита з Херсонської області також пройшов через випробування окупації, спостерігаючи, як військові захоплювали будинки та порушували цивільну безпеку. Йому вдалося евакуюватися лише влітку 2025 року разом із матір’ю та братом. Тепер, живучи в Києві та працюючи в піцерії, Микита відкрив для себе футбол уже в статусі вболівальника «Шахтаря». Його історія, як і історії його однолітків, стала частиною важливого гуманітарного посилу, з яким клуб звернувся до міжнародної футбольної спільноти.
Спорт як голос для мільйонів
Візит юнаків до Мілана не був лише ознайомчою поїздкою; це була спроба використати масштаб Ліги чемпіонів для привернення уваги до потреб постраждалих від війни дітей. Роман активно пропонує використовувати футбольну платформу для збору коштів на ліки та реабілітацію для постраждалих. Зустріч із футбольним світом допомогла хлопцям поділитися своїм досвідом, що, на думку організаторів поїздки, може мотивувати інших українців, які досі перебувають в окупації, шукати способи убезпечити своє життя та переїжджати в безпечніші регіони країни.
