В Києві на озері Вербне місцеві рибалки стали свідками появи незвичайного «гостя». В прибережних водах було помічено соняшного окуня, який у народі отримав гучну і лякаючу назву «щука-піранья». Цей чужорідний вид не обмежується одним озером і активно поширюється по інших водоймах української столиці.

РБК-Україна обговорили з директором Інституту рибного господарства, екології моря та океанографії Леонідом Ізергіним природу появи цього виду та реальний рівень загрози, яку він несе екосистемі.

Міф про «піранью» та реальна небезпека

Соняшний окунь звичайний (Lepomis gibbosus), або царик, є чужорідним видом для іхтіофауни України. Він успішно натуралізувався в місцевих водоймах і належить до інвазивних видів, які продовжують розширювати свій ареал проживання.

Експерт Леонід Ізергин прояснює ситуацію з назвою: «Популярна назва „щука-піранья“ є сенсаційною та науково некоректною. Піранії належать до іншої родини (Serrasalmidae), є тропічними південноамериканськими рибами і не мають жодного стосунку до соняшного окуня».

Прізвисько риба отримала виключно через свою прожерливість. Візуально соняшний окунь відрізняється від місцевих видів яскравою забарвленням: спина у нього зелено-оливкова, по боках розташовані помаранчеві плями та темні смуги, а живіт та плавники — жовті. В українських водоймах цей хижак виростає до 20 см, а середня вага становить близько 600 грамів.

Загроза біорізноманіттю Дніпра

Для соняшного окуня характерна висока екологічна пластичність, агресивний характер освоєння нових територій та здатність швидко нарощувати чисельність. Саме ці фактори пояснюють зростання частоти його виявлення в міських водоймах.

В басейні Дніпра, включаючи водойми в межах Києва, вид присутній вже тривалий час. Вчені реєстрували його, наприклад, у Десенці. Однак точна оцінка чисельності в конкретних водоймах столиці потребує проведення цілеспрямованих моніторингових досліджень.

Спеціалісти підкреслюють, що поширення чужорідної фауни — одна з головних загроз біорізноманіттю. «Це інвазійний чужорідний вид, тому він загрожує аборигенній іхтіофауні тим, що агресивно освоює нові біотопи та створює конкуренцію місцевим видам. У наукових працях соняшний окунь включено до „Чорного списку“ небезпечних видів-вселенців дніпровських водосховищ», — пояснює Ізергин.

Механізми загрози включають:

  • Агресія в період нересту: Самці будують гнізда та агресивно захищають нерестовий ділянку, що негативно впливає на нерест місцевих видів.
  • Конкуренція за корм: Соняшний окунь споживає водних безхребетних, вступаючи в пряму конкуренцію з аборигенними рибами за кормову базу.

Звідки взявся «американець» і як з ним боротися

Батьківщина соняшного окуня — прісні водойми Північної Америки. В Європу його завезли ще наприкінці XIX століття, зокрема як декоративну акваріумну рибу. В водоймах України вид присутній принаймні з першої половини XX століття. Його поява в Києві — це прояв тривалого поширення в межах вже заселеного басейну Дніпра, а не новий занос.

Популяція виду з Дніпровського водосховища походить з басейну верхів'я річки Потомак (США). В каскаді дніпровських водосховищ вид поширюється по двох векторах, чому сприяють теплий клімат та зміна гідрологічного режиму водойм через діяльність людини.

Одним із задокументованих шляхів занесення є випуск акваріумних риб у природні водойми, а також поширення рибного господарства та самостійне розселення по з'єднаних водотоках.

«Локальному появі виду сприяє людина через випуск акваріумних особин, перевезення риби між водоймами та використання її як живця», — додає Ізергин.

Рекомендації для населення

Попри агресивний характер, для людини соняшний окунь не небезпечний. Єдина застереження стосується гострих колючих променів переднього спинного плавника, якими можна уколотися при необережному поводженні з виловленою рибою. Небезпеки під час купання цей вид не становить.

Повністю викорінити натуралізований та широко поширений інвазивний вид практично неможливо. Науковий підхід полягає в моніторингу інвазивного процесу, оцінці екологічних ризиків та запобіганні поширенню виду.

Експерт закликає громадян до відповідальності: не допускати випуску акваріумних риб у природні водойми, не перевозити рибу між водоймами та не використовувати живих особин як живця. Також важливо не випускати виловлені екземпляри назад у воду. Рішення про заходи щодо регулювання популяції знаходиться в компетенції Держрибагентства та інших уповноважених державних органів.