У Китаї, у місті Ханчжоу, стався історичний момент для розвитку штучного інтелекту та робототехніки: відкрилася перша в країні спеціалізована «школа» для роботів. Це не метафора, а реальний навчальний центр, де машини проходять навчання, складають іспити та отримують сертифікати перед виходом на ринок праці. Ініціатива, запущена у червні 2026 року, має на меті вирішити одну з головних проблем сучасної робототехніки — здатність машин адаптуватися до непередбачуваних умов реального світу.

Від лабораторії до «кабінету»: як влаштована школа

Ханчжоуська школа робототехніки, розташована в районі Юхан, відкрила свої двері 29 червня. Проєкт реалізовано за підтримки Інституту робототехніки Чжецзянського університету та місцевих властей. На відміну від традиційних лабораторій, де тестування відбувається в стерильних умовах, школа імітує реальні життєві сценарії. Перша партія «учнів» налічує 30 роботів різних типів: від промислових маніпуляторів до сервісних андроїдів.

Процес навчання суворо регламентований. Спочатку роботи проходять вхідну оцінку своїх апаратних та програмних можливостей. Потім їх розподіляють по чотирьох основних факультетах: інженерна справа, охорона здоров'я, мистецтво та спорт. У рамках програм вони відпрацьовують навички мобільності, взаємодії з людьми, безпеки та екологічної свідомості.

Іспити та дипломи: шлях до сертифікації

Унікальність підходу полягає в системі атестації. Після проходження курсів роботи повинні скласти іспити в реалістичному середовищі. На фотографіях, опублікованих Al Jazeera, видно, як машини тренуються в настільному тенісі, грають у баскетбол, виконують музику чи вчаться подавати напої. Ті, хто успішно демонструє навички, отримують професійні сертифікати.

Лише сертифіковані роботи допускаються до роботи на заводах, у музеях, житлових комплексах та сферах послуг. Це створює новий стандарт якості, гарантуючи, що машина не просто запрограмована на повторення дій, але й здатна справлятися з завданнями в динамічному середовищі.

Технологія WJ-Brain: створення «мозку» робота

Ключовим елементом успіху школи стала система WJ-Brain, розроблена вченими Чжецзянського університету. Ця технологія інтегрує логічне мислення у візуальні та мовні моделі (VLA). Простими словами, WJ-Brain допомагає роботу пов'язувати те, що він бачить (візуал), команди, які він чує (лінгвістика), та дії, які він має виконати.

Раніше роботи часто діяли за жорсткими сценаріями. Нова система дозволяє їм планувати, приймати рішення в нових ситуаціях та обирати оптимальні дії, не вимагаючи перепрограмування для кожного нового об'єкта чи перешкоди.

Суперечливі дані

Навколо статусу цієї ініціативи існують розбіжності в джерелах. З одного боку, влада Ханчжоу та агентство Al Jazeera позиціонують цей центр як «першу в Китаї школу робототехніки», відкриту у червні 2026 року. З іншого боку, агентство Reuters та Euronews повідомляють про існування аналогічного центру в місті Ухань, який розпочав роботу ще у березні 2026 року і також позиціонується як «школа робототехніки».

В Ухані, за даними джерел, інструктори вже використовують VR-обладнання для навчання роботів складним маніпуляціям, таким як приготування кави чи розстановка товарів. Це створює невідповідність у датах та географії: якщо центр в Ухані розпочав роботу раніше, то чому Ханчжоуський центр називають «першим»? Можливо, мова йде про різні масштаби проєктів чи спеціалізацію, однак офіційних роз'яснень з цього питання відсутні.

Проблема даних та майбутнє робототехніки

Попри технологічний прорив, експерти відзначають фундаментальні складнощі. Як повідомляє Reuters, головною проблемою залишається створення «мозку», здатного розуміти незнайоме середовище. Для навчання робота, здавалося б, простим навичкам, таким як налив кави, людині-інструктору може знадобитися повторювати одне й те саме дію тисячі разів, щоб система зареєструвала силу натискання, траєкторію руху та положення предметів.

Ханчжоуська школа має на меті вирішити цю проблему, створюючи базу даних для машинного навчання. Очікується, що цей досвід дозволить Китаю прискорити впровадження роботів в економіку, зробивши їх дешевшими та універсальнішими, ніж аналоги з інших країн.