Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський під час нещодавнього брифінгу для українських журналістів у Варшаві детально висловився щодо перспектив та умов активації статті 5 Північноатлантичного договору про колективну оборону. Глава польської дипломатії наголосив, що цей механізм безпеки не є настільки автоматичним і однозначним, як це може здатися на перший погляд, оскільки його формулювання спочатку закладали з урахуванням історичних компромісів середини XX століття.

Історичні коріння та природа статті 5

За словами Сікорського, поточну редакцію статті 5 було свідомо залишено недомовленою, оскільки у 1950-х роках Конгрес США категорично не давав згоди на автоматичний вступ держави у збройні конфлікти. Законодавці того часу схвалили лише принцип, згідно з яким політичне рішення про конкретний формат колективної відповіді приймається учасниками Альянсу вже за фактом нападу, що відбувся. Саме тому оцінка ступеня загрози та характеру заходів у відповідь завжди залежатиме від політичного консенсусу в критичний момент.

Суперечливі дані

В експертному середовищі та дипломатичних колах існують різні думки щодо того, який саме обсяг провокацій чи порушень повітряного простору з боку російських дронів і ракет стане тригером для прямого задіяння статті 5. З одного боку, лунають заклики до жорсткої та негайної відповіді на будь-які інциденти біля кордонів Альянсу, з іншого — наголошується на складності кваліфікації гібридних загроз, де відповідальність агресора часто розмита. Сам міністр зазначив, що єдиний прецедент реального застосування статті стався у 2001 році після терактів у США, коли масштаби та очевидність агресії не залишали місця для сумнівів.

Гібридна стратегія Москви та прорахунки Кремля

Глава МЗС Польщі переконаний, що російський лідер Володимир Путін робить стратегічну помилку, розв'язуючи гібридну війну проти всієї Європи та намагаючись використовувати провокації з невизначеним масштабом. На думку Сікорського, Кремль фундаментально не розуміє психологію демократичних суспільств, вважаючи їх слабкими та деградованими. Проте реальність показала протилежне: західні країни вже кілька років поспіль демонструють стійку підтримку України та здатність до мобілізації громадської думки перед обличчям зовнішньої агресії, а польська сторона продовжує жорстко попереджати Москву про неминучість відповіді на будь-які посягання.