У Європейському Союзі розгорнулася дискусія щодо впровадження нового механізму оподаткування нафтових компаній, доходи яких різко зросли на тлі військового конфлікту між США та Іраном. Шість країн блоку — Німеччина, Італія, Іспанія, Австрія, Польща та Португалія — направили спільний лист міністру фінансів Ірландії, яка наразі головує в Раді ЄС, із закликом включити це питання до порядку денного найближчої зустрічі керівників фінансових відомств, запланованої на наступний місяць у Дубліні. Ініціатива передбачає обговорення «спільноєвропейської системи оподаткування несподіваних доходів» нафтового сектору.

Ініціатива шести країн: від листа до порядку денного

Автори звернення — міністри фінансів п'яти країн та міністр економіки Іспанії — аргументують свою позицію тим, що рентабельність нафтових компаній та їхня маржа на нафтопродукти зростають значно швидше, ніж ціни на сировинну нафту. «Нафтові компанії отримують загальну рентабельність і маржу на нафтопродукти, що перевищують зростання цін на сировинну нафту», — зазначається в тексті листа. Міністри підкреслили, що світ переживає одне з найсерйозніших потрясінь у постачанні нафти за останні десятиліття, а зростання вартості енергоносіїв поглиблює соціальне незадоволення, пов'язане зі зростанням вартості життя. За їхніми оцінками, саме в таких умовах споживачі не повинні оплачувати надприбутки корпорацій.

Досвід 2022 року як прецедент

Під час розробки нового механізму шість країн пропонують спиратися на досвід тимчасового збору, який ЄС ввів у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тоді блок також зіткнувся з різким зростанням енергетичних цін і прийняв рішення вилучити частину надходжень у компаній, які отримали несподівану вигоду від кризи. Міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбейль, який раніше неодноразово заявляв, що енергетичні компанії не повинні отримувати надприбутки за рахунок споживачів під час кризи, є одним із ключових лобістів цієї ініціативи. Варто зазначити, що частина країн, які підписали нинішній лист, уже на початку 2026 року виступала за впровадження аналогічного заходу, проте тоді ініціатива не отримала достатньої підтримки в Раді ЄС.

Контекст: війна США та Ірану і Ормузька протока

За даними видання, енергетичні гіганти почали фіксувати значний прибуток з лютого 2026 року, коли США та Ізраїль ініціювали військову операцію проти Ірану. Конфлікт суттєво вплинув на судноплавство через стратегічно важливу Ормузьку протоку — артерію, якою проходить значна частка світової нафтової торгівлі, — і спричинив різке зростання цін на енергоносії. Тим часом Іран склав «чорний список» суден-порушників в Ормузькій протоці: судна з цього переліку можуть зіткнутися з обмеженнями під час транзиту, включаючи штрафи, затримання, арешт або конфіскацію. Ці заходи додатково посилюють тиск на логістичні ланцюги та підтримують підвищену волатильність на нафтовому ринку.

Реакція ЄС і динаміка нафтових цін

Попри заклики шести країн, Європейський Союз на інституційному рівні не сигналізував про конкретні плани щодо впровадження нового збору для нафтових компаній. Питання поки що пропонується лише винести на обговорення міністрів фінансів країн блоку в Дубліні. Водночас світові ціни на нафту за останню добу знизилися приблизно на 3%, і така тенденція спостерігається вже кілька днів. Одним із головних факторів зниження стали надії на відновлення судноплавства через Ормузьку протоку, що дещо послаблює аргумент про «беспрецедентну кризу», на який посилаються автори листа.

Суперечливі дані

У джерелах фіксується низка невідповідностей у оцінці масштабу та терміновості проблеми. З одного боку, шість країн ЄС наполягають на тому, що світ переживає «одне з найбільших потрясінь у постачанні нафти за останні десятиліття», а маржа нафтовиків зростає швидше за ціни на сировину. З іншого боку, вже на момент підготовки листа світові нафтові котування демонструють стійке зниження (близько 3% за добу) на тлі очікувань нормалізації транзиту через Ормузьку протоку, що ставить під сумнів актуальність «кризового» обґрунтування податку. Крім того, хоча ініціатива була висунута ще на початку 2026 року, до серпня вона так і не отримала інституційної підтримки Ради ЄС, а частина країн-підписанток раніше займала більш стриману позицію. Нарешті, джерело klerk.ru, присвячене обговоренню підвищення податку на надприбуток у російській юрисдикції, не підтверджує і не спростовує європейську ініціативу, оскільки описує інший національний механізм та іншу юрисдикцію, що виключає пряме порівняння цифр.