В Україні вже понад два мільйони людей мають статус ветерана, і питання про те, як вони керуватимуть країною після повернення, перестало бути теоретичним — частина з них при владі вже давно. Один із найнаочніших прикладів — Тарас Сулимко, голова Соколянської громади під Львовом, який пішов на фронт у 2014 році, а сьогодні його село опинилося в центрі найбільшого містобудівного конфлікту на заході країни за останні роки. Зміни до генерального плану Сокольників сільрада затвердила 30 грудня 2024 року, і з того часу ця історія не зникає з новинного порядку денного.

Хто такий Тарас Сулимко і чому його приклад не випадковий

Серед сільських голів Сулимко — виняток. У 2014 році він пішов на фронт добровольцем, служив у 24-й бригаді і воював за Луганський аеропорт. На Різдво 2015 року його підрозділ відбив атаку під Кримським на Луганщині, після чого бойовики оголосили за нього винагороду. Повернувшись, він очолив Соколянську сільраду, а у 2020 році виграв вибори голови об'єднаної громади, отримавши підтримку понад половини виборців. Рівень довіри до таких керівників високий: за даними дослідження «Портрет ветерана 2025», ветеранам нинішньої війни довіряють 92%. За плечима Сулимко — одинадцять років такого управління, і саме на цьому тлі його громада стала полем гучної суперечки.

Генплан на 50 тисяч: що в документі і чому його називають «заселкою»

За даними Сулимка, населення села зросло приблизно з 8,5 тисячі осіб у 2015 році до близько 10,5 тисячі зараз, при цьому значна частина мешканців зарестрована не в Сокольниках, а після 2022 року до громади продовжують приїжджати переселенці з різних областей. Генеральний план, розрахований на 18 років — до 2044 року, — передбачає зростання села у п'ять разів, до 50 тисяч мешканців: 14 житлових кварталів, понад 13 тисяч квартир, промисловий парк, а також дитсадки, школи, власні вода та каналізація, парки та транспортний каркас. Частина цих земель межує зі злітно-посадковою смугою аеропорту «Львів». Опоненти називають документ «проєктом забудови» — «містом на 50 тисяч під злітно-посадковою смугою», тоді як Сулимко наголошує, що житло — лише один елемент комплексного розвитку громади.

Судовий розбір: міськрада, аеропорт і Верховний Суд

Львівська міська рада звернулася до суду: дві інстанції відмовили у розгляді позову, але в квітні Верховний Суд повернув справу на розгляд по суті. Аеропорт спочатку подав власний позов, а після квітневої меморандуму з обласною адміністрацією та Соколянською сільською радою подав заяву про залишення свого позову без розгляду. Окремо фігурує районна рада, де рішення про зміну меж села лежить уже понад рік. Таким чином, правова доля генплану на момент публікації залишається невирішеною.

Суперечливі дані

У публічному полі навколо справи сформувалися дві суттєво різні подачі. Прихильники генплану, насамперед сам Сулимко, подають документ як стратегічний 18-річний план розвитку, у якому житлове будівництво — лише один із компонентів нарівні з інфраструктурою, соціальними об'єктами та промисловим парком. Опоненти, зокрема Львівська міська рада, описують той самий документ як «проєкт забудови» та «місто на 50 тисяч під злітно-посадковою смугою», підкреслюючи загрозу для аеропортової зони та для міліонного міста. Крім того, не збігаються уявлення про юридичну силу документа: з одного боку, сільрада затвердила генплан 30 грудня 2024 року і діє в його межах, з іншого — Верховний Суд у квітні повернув позов міськради на розгляд по суті, що означає: законність та застосовність плану поки не остаточно встановлені. Обидві версії викладені в відкритих заявах сторін, і остаточне слово — за судом.

Соколяни як полігон випробувань децентралізації

За два роки конфлікт вийшов за межі Львівщини. Навколо кожного великого міста є громади, які під час децентралізації не увійшли до складу центру і тепер ростуть швидше за нього — київські передмістя показали, як це виглядає, коли плану немає. Відповідний комітет Верховної Ради вивчає французьку модель агломерацій, Мінрегіон анонсував перегляд методики оцінювання спроможності громад, а логіку самої реформи її автори з самого початку описували як «не риба, а вудка»: громада сама шукає інвестора і сама відповідає за свій розвиток. На прикладі Соколян зараз видно, що відбувається, коли ця логика зіткнулася з інтересами міліонного міста. За словами Сулимка, проблеми ростуть разом із селом — від каналізації та водопостачання до транспортного сполучення зі Львовом, де затори в години пік потребують комплексного підходу та взаємодії всіх сусідніх громад.