Американська компанія Atomic-6 провела в лабораторії гіпершвидкісних ударів Техаського університету A&M серію випробувань композитної захисної плитки Space Armor Lite. Конструкція спочатку розроблялася для захисту супутникових апаратів від мікрометеоритів і фрагментів орбітального сміття. Під час експерименту в плитку вистрілили алюмінієвою сферою діаметром три міліметри, розігнаною до швидкості 7,2 км/с — приблизно у 20 разів вищою за швидкість звуку. За захисним елементом було встановлено балістичний манекен, що імітує м'які тканини та кісткову структуру людини.
Результати: ані пробиття, ані вторинних осколків
За даними, опублікованими після випробування, на балістичному манекені не зафіксували ні видимих пошкоджень, ні пробиття. Зворотний бік самої плитки також зберіг цілісність: випинання, тріщини або фрагменти композиту, що відокремилися, не виявлено. Це означає, що енергія удару була поглинена та розсіяна в межах захисного елемента без формування вторинного потоку осколків, які в реальних умовах могли б завдати травми людині або пошкодити чутливе обладнання.
Контрольний експеримент: суцільний алюміній не впорався
За ідентичних умов — та сама швидкість, той самий діаметр снаряда, той самий манекен — замість композитної плитки використали суцільну алюмінієву пластину завтовшки чотири міліметри. Результат виявився протилежним: пластина не зупинила удар, і фрагменти матеріалу проникли всередину балістичного манекена. Порівняння двох зразків дозволяє оцінити не лише здатність щита затримати об'єкт, що летить, а й ризик так званого вторинного ураження, коли під час зіткнення частки відколюються від внутрішньої поверхні захисту і продовжують рух до об'єкта, що захищається.
Важливе застереження: це не повноцінний екран Віппла
Водночас контрольна алюмінієва пластина не була повноцінним екраном Віппла — стандартною конструкцією захисту космічних апаратів, що складається з кількох рознесених шарів, які послідовно розсіюють енергію гіпершвидкісного удару. Отже, проведене випробування не доводить перевагу Space Armor Lite над усіма наявними системами захисту космонавтів. Воно демонструє, що композитна плитка в заданих умовах працює не гірше, а в частині вторинного ураження — краще, ніж монолітний металевий бар'єр такої самої товщини.
Шлях до скафандра: щільність 14 кг/м² та питання герметичності
Atomic-6 розглядає можливість застосування Space Armor Lite у скафандрах для виходів у відкритий космос. Плитка, використана в експерименті, має щільність 14 кг/м² і є значно тоншою за традиційні багатошарові екрани Віппла, яким для роботи потрібні кілька сантиметрів вільного простору. Проте до практичної інтеграції в скафандр компанії доведеться подолати низку обмежень. У проведеному випробуванні манекен був нерухомим, не перебував усередині скафандра і не мав систем підтримки тиску та життєзабезпечення. Експеримент не відповів на ключові питання: яких саме травм зазнала б людина за такого влучання і чи зберіг би скафандр герметичність.
Плани на найближчі випробування
Компанія анонсувала серію нових перевірок: планується використовувати вигнуті плитки, варіюючи кути удару, щоб наблизити умови експерименту до реальної анатомії — форми грудної клітки чи плечового суглоба людини. Результати цих випробувань визначатимуть, чи зможе Space Armor Lite перейти з категорії супутникового захисту в статус компонента персонального обладнання астронавтів.