На частині сеансів фільму «Людина-павук: Новий день» глядачі та оператори кінотеатрів зафіксували стійкий зелений наліт на зображенні: темні сцени набували мутного, «забрудненого» відтінку, а в залах із лазерною проекцією артефакт виглядав найбільш вираженим. За наявними технічними даними, причина криється не у самому фільмі, а на етапі підготовки цифрового дистриб'юційного пакету (DCP) для не-IMAX залів: під час фінального рендерингу стався збой коефіцієнтів матриці колірного перетворення, що призвело до некоректного відображення кольорового простору DCI-P3 на проекторах. Нижче — інженерний розбір того, як саме виникає такий візуальний дефект і чому він проявляється по-різному залежно від формату зали.
Перетворення кольорових просторів та помилка матричного перерахунку
Кінотеатральні проектори працюють у стандартному кольоровому просторі DCI-P3 з колірною моделлю CIE XYZ та гаммою 2.6. Коректний показ вимагає точного матричного перерахунку з робочого простору майстра в простір проектора із застосуванням LUT-таблиць компенсації. За описом дефекту, у DCP-пакеті для звичайних залів стався збой коефіцієнтів цієї матриці, що викликало три пов'язані аномалії. По-перше, змістилася біла точка: колірна температура відійшла від каліброваної точки D65 (6500 K) у бік зеленого спектра, у діапазон порядку 5400–5800 K. По-друге, у нижньому діапазоні шкали яскравості (від 0 до 5 ніт) градієнти чорного отримали паразитний підйом по каналу Green на 12–15 %, через що темні сцени стали мутними та зеленуватими. По-третє, некоректний XML-метафайл пакету не дозволив серверам відтворення Dolby та Doremi застосувати правильну LUT-таблицю компенсації для ксенонових та лазерних проекторів, що зафіксувало помилку на рівні всього сеансу.
Різниця між форматами Laser, IMAX та Xenon
Один і той самий дефект пакету проявляється неоднаково залежно від апаратної бази зали. У лазерних кінотеатрах (RGB Laser) висока пікова яскравість та розширений колірний охоплення зробили артефакт найбільш помітним: зелений наліт набував вираженого, «ядовито-неонового» характеру. У сертифікованих залах IMAX дефект, за наявними даними, відсутній: мережа IMAX використовує ізольовані пропрієтарні пакети IMAX DCP, які мастерилися на окремій технічній базі DMR (Digital Media Remastering), тобто не пройшли через той самий збойний етап перерахунку матриці. На класичних лампових проекторах картина сприймалася інакше: через природне падіння яскравості ксенонових ламп зображення виглядало надмірно темним («проваленим») та менш чітким, що частково маскувало, але не усувало колірний зсув.
Що це означає для глядача та дистриб'ютора
Для глядача практичний висновок зводиться до того, що якість картинки на одному й тому ж фільмі може суттєво відрізнятися від зали до зали залежно від формату проекції та коректності застосованого DCP-пакету. Для дистриб'ютора та кінотеатральних мереж інцидент став показовим прикладом вразливості сучасних цифрових пайплайнів кінодистриб'юції: помилка на етапі матричного перерахунку та валідації XML-метафайлу поширюється на всі сеанси, що використовують цей пакет, і не компенсується налаштуваннями на місці. Типова реакція у таких випадках — перескладання та повторна валідація DCP-пакету, а також тимчасовий перенос показів на зали з коректним мастерингом (зокрема IMAX), доки не буде усунуто збой на рівні пайплайну.
Як влаштовано DCP-пайплайн і де виникає збой
Цифровий кінотеатральний пакет (DCP) — це контейнер із відео, звуком та службовими XML-файлами, що описують параметри відтворення, включаючи колірний простір та LUT-таблиці. Пайплайн включає мастеринг, перерахунок кольорових просторів під цільове обладнання, упаковку та валідацію. Саме на етапі перерахунку матриці DCI-P3 та генерації метафайлу, за описом інциденту, допущено помилку: невірні коефіцієнти матриці та некоректний XML не дали серверам Dolby та Doremi застосувати потрібну компенсацію. Оскільки IMAX-мастеринг вів окрему технічну базу DMR, його пакети не зачепили. Це пояснює, чому дефект має «пакетний», а не «фільмовий» характер і чому він зникає в залах, що використовують інший мастер.
