В Україні сформовано попередній список кандидатів, яких планується увічнити в Національному пантеоні видатних українців. На даний момент перелік налічує близько 40 прізвищ. Це лише перший етап у створенні головного національного меморіалу, покликаного об'єднати пам'ять про ключові фігури історії країни.

Хто вже увійшов до списку

Серед тих, чиї імена вже фігурують у попередньому переліку, — діячі, які зіграли визначальну роль у боротьбі за незалежність України в XX столітті. Зокрема, йдеться про засновника Організації українських націоналістів (ОУН) Євгена Коновальця, генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки Михайла Емельяновича-Павленка та останнього головнокомандувача Української повстанської армії Василя Кучму.

Робота зі складання цього списку ведеться під керівництвом Офісу президента. Проєкт було анонсовано Володимиром Зеленським у квітні 2026 року як меморіал для вшанування національних героїв.

Логістика пам'яті: кенотафи та репатріація

Формування фінального списку вимагає врахування не лише історичної значущості фігур, а й практичних обмежень. Екс-президент Віктор Ющенко, який бере участь у обговоренні проєкту, зазначає, що фізичне повернення останків усіх історичних особистостей в Україну є неможливим.

Для багатьох діячів єдиним рішенням стане створення кенотафів — символічних надгробків, які слугуватимуть місцем пам'яті без фактичного поховання тіла. Водночас процес репатріації вже розпочато. Першим кроком стало повернення з Люксембургу останків полковника Андрія Мельника та його дружини Софії. Пізніше Україна отримала дозвіл на перепоховання засновника ОУН Євгена Коновальця з Нідерландів.

Пошук балансу між пам'яттю та реальністю

Головне завдання робочої групи — знайти компроміс між бажанням вшанувати пам'ять усіх значущих особистостей та фізичними можливостями майбутнього меморіалу. Як підкреслює голова місії Всесвітнього конгресу українців у Києві Андрій Шевченко, список не може бути нескінченним.

«Є одне завдання — це не упустити важливих людей, не втратити їх. Але є й інше завдання, практичне, — цей список не може бути нескінченним. Це має бути якесь розумне число людей, які є справді знаковими», — зазначив Шевченко.

Таким чином, Національний пантеон стане не просто місцем поховання, а складним історичним проєктом, що вимагає зваженого підходу до вибору імен та форм увічнення пам'яті.