На саміті «Великої сімки» (G7), що відбувся у червні 2026 року в Ев'є-ле-Бен (Франція), сталося подія, яку президент Франції Еммануель Макрон назвав історичним зсувом у міжнародній дипломатії. США вперше офіційно зафіксували відмову від статусу нейтрального посередника у російсько-українському конфлікті, закріпивши свою позицію як прямого партнера України.

Юридичне закріплення нової ролі

До цього моменту адміністрація Дональда Трампа дотримувалася риторики «чесного брокера», позиціонуючи Вашингтон як арбітра, здатного вести мирні переговори на рівних умовах. Однак, згідно зі звітом Макрона, у фінальному документі саміту США вперше підписали текст, де відмова від ролі стороннього арбітра прописана «чорним по білому».

Цей крок означав завершення періоду спроб балансувати між сторонами конфлікту. Тепер Вашингтон юридично підтвердив, що виступає не як нейтральна сила, а як активний учасник підтримки Києва.

Чотири стовпи підтримки

У підписаному документі G7 чітко сформульовані зобов'язання США, які тепер становлять основу їхнього зовнішньополітичного курсу щодо конфлікту. Згідно з текстом, Вашингтон взяв на себе зобов'язання за чотирма ключовими напрямками:

  • Територіальна цілісність: США офіційно відмовилися від ідеї примушення України до територіальних поступок, підтвердивши підтримку кордонів країни.
  • Військова допомога: Продовжено та зафіксовано пряму військову підтримку Києва.
  • Енергетика: Надано допомогу у відновленні та підтримці енергетичного сектору України.
  • Санкційний тиск: Підтверджено готовність до введення та посилення санкцій проти Росії.

Зміна риторики та геополітичний контекст

Сенсаційність заяви Макрона полягає в різкому контрасті з попередньою позицією Білого дому. Як зазначає видання Kyiv Post, після зустрічі з Володимиром Путіним та саміту в Ев'є-ле-Бен риторика Дональда Трампа зазнала кардинальних змін. Якщо раніше американський лідер стверджував, що у президента Зеленського «немає карт для перемоги», то тепер він публічно відзначає стійкість українського керівництва («he’s holding his own») та відновив інтерес до санкцій проти російської нафти.

Макрон підкреслив, що цей документ покладе край надіям Кремля на розкол трансатлантичної єдності. Стратегія використання «особливої позиції» США для створення тріщин у союзі більше не працює: позиції Вашингтона, Європи, Канади та Японії тепер повністю синхронізовані, створюючи єдиний фронт щодо конфлікту.