30 липня 2026 року на полігоні Юма у штаті Аризона сталося подія, яка може кардинально змінити підхід до розробки гіперзвукової зброї. Армія США провела перше повноцінне випробування гіперзвукової бойової частини, запущеної не за допомогою ракети-носія, а з великокаліберної гармати.

Операцію провели спільно фахівці полігону Юма, Центру озброєнь DEVCOM та Ліверморської національної лабораторії. Для пострілу було використано стаціонарну установку Heavy Artillery Test System (HATS), створену на основі скасованої програми Strategic Long Range Cannon (SLRC).

Технологія «гарматного» запуску

Програма SLRC колись передбачала створення мобільної гармати, здатної уражати цілі на відстані понад 1600 км. Хоча проект було закрито, його напрацювання знайшли нове застосування. Система HATS дозволяє розганяти бойову частину до гіперзвукових швидкостей без використання ракетного двигуна.

Головна мета такого методу — перевірка вразливості та працездатності бойової частини під час удару по цілі. Інженери зосередилися на ключових питаннях: чи витримує конструкція бойової частини екстремальні навантаження, спрацьовує ли детонатор та зберігається ли цілісність корисного навантаження при входженні в ціль.

Для захисту чутливих компонентів від перевантажень, що перевищують ті, які відчуває бойова частина в реальному польоті, було розроблено спеціальний захисний пакет запуску (Integrated Launch Package). Він включає піддон та електронний запобіжно-виконавчий пристрій, а також телеметричні датчики.

Економічна ефективність

Ключовою перевагою гарматного методу є вартість та швидкість. Повноцінний польотний тест гіперзвукової ракети вимагає ракет-носіїв, двигунів, систем наведення та складного полігонного супроводження, що коштує мільйони доларів за один запуск.

У той же час гармата дозволяє провести значно більше пострілів в межах того ж бюджету. Це дає інженерам можливість отримати більше даних для калібрування комп'ютерних моделей та прискорити розробку нових гіперзвукових боєприпасів.

Обмеження методу

Важливо розуміти, що гарматний постріл не відтворює роботу маршового двигуна, гіперзвукового польоту чи маневрування ракети. Повноцінні польотні випробування залишаються необхідними для перевірки цих критично важливих характеристик.

Однак гарматний метод дозволяє відокремити дорогі та складні тести двигунів та систем наведення від дешевшої перевірки бойової частини. Це створює нову парадигму в тестуванні гіперзвукової зброї.

Міжнародний контекст

Випробування в США проходять на тлі активної розробки гіперзвукових систем іншими країнами. Раніше повідомлялося, що Німеччина та Британія таємно розробляють нову ракету DPS, серед варіантів якої розглядають і гіперзвукову версію зі швидкістю принаймні у п'ять разів вищою за швидкість звуку.

Також стало відомо, що США розширюють виробництво ракет-перехоплювачів Patriot та THAAD, підписавши контракт з Lockheed Martin та Northrop Grumman більше ніж на 3 млрд доларів — на тлі скорочення запасів через війну в Україні та конфлікт на Близькому Сході.

Значення для майбутнього

Успішне проведення випробувань на полігоні Юма відкриває нові можливості для прискореної розробки гіперзвукової зброї. Метод гарматного запуску дозволяє проводити більше тестів, отримувати більше даних та швидше вдосконалювати бойові частини, що може суттєво вплинути на гонку озброєнь у найближчі роки.