Свіжі перебої в роботі супутникового зв'язку Starlink для України знову вивели на перший план питання, яке в Брюсселі обговорюють уже не перший рік: наскільки критичною для європейської оборони є залежність від американських космічних технологій. Проблеми з доступом до військової версії системи — Starshield — зачепили, за наявними даними, роботу українських дронів, зокрема й тих, що виконують ударні завдання та перехоплюють повітряні цілі. Водночас, як зазначають аналітики, Європа не має готової альтернативи, яку українські військові могли б оперативно розгорнути на фронті замість Starlink. Ситуація посилила дискусію про необхідність розвивати власні супутникові системи, щоб європейські країни могли самостійно забезпечувати критично важливі комунікації та оборонні потреби.
Залежність ширша, ніж супутниковий інтернет
Ключова теза, яка лунає в оцінці інциденту, полягає в тому, що залежність Європи від США не обмежується супутниковим інтернетом. Європейські держави також покладаються на американські системи космічного спостереження, які допомагають виявляти запуски ракет і попереджати про загрози. За даними, наведеними в контексті інциденту, європейського аналога американської системи інфрачервоного виявлення ракетних пусків поки що не існує. Це створює стратегічні ризики: доступ до критично важливих технологій багато в чому визначається рішеннями Вашингтона та приватних американських компаній, а не європейськими інституціями.
IRIS² та OneWeb: що вже є в арсеналі Європи
Відповіддю Брюсселя на цю залежність стала власна супутникова система IRIS², яка має забезпечувати захищений зв'язок для державних установ, військових та критичної інфраструктури й знижувати залежність від іноземних постачальників. У січні 2026 року ЄС почав запускати обмежені захищені супутникові послуги для державних і військових потреб у межах ініціатив IRIS² та GOVSATCOM. Однак повноцінне розгортання IRIS² потребуватиме ще кілька років: початок надання окремих послуг заплановано на 2029 рік. Альтернативним варіантом вважається мережа OneWeb, якою керує європейський оператор Eutelsat, але її можливості поки що поступаються Starlink: характеристики обладнання, пропускна здатність і вартість терміналів обмежують використання мережі безпосередньо на фронті, а перехід на неї вимагає інших терміналів — обладнання Starlink просто до OneWeb не підключається.
Національні програми та визнання Брюсселя
Окрім загальноєвропейських проєктів, європейські країни розвивають і національні військові космічні програми — зокрема, Німеччина працює над власним угрупованням військових супутників. Попри це, Європа поки що не здатна повністю замінити американські супутникові технології: Starlink володіє масштабнішою мережею та більш розвиненою інфраструктурою, а перехід на альтернативні системи вимагає часу, коштів і переоснащення обладнання. Єврокомісар з оборони та космосу Андрюс Кубілюс визнав, що Європа значною мірою залежить від американських космічних можливостей, і заявив, що відповіддю має стати розвиток власних технологій та тісніша співпраця європейських країн.
Інцидент зі швидкістю та заява Маска
На тлі цих обговорень в Україні нещодавно обмежили роботу «військового пакета» Starlink на швидкості понад 160 км/год, що, за наявними даними, вплинуло на можливість Сил оборони України протистояти супротивнику. Ілон Маск заявив, що швидкість Starshield обмежили тому, що, за його твердженням, українські військові порушили умови використання системи — нібито супутникові можливості застосовувалися для ударів по цілях на території РФ. У такому разі, за словами Маска, Starlink міг стати мішенню для російської атаки, і саме тому, як він висловився, «цю лазівку було прикрито». Ці заяви належать самій компанії і не є незалежно підтвердженим фактом.
Отже, ситуація зі Starlink стала ще одним доводом на користь технологічної самостійності Європи. Проте найближчими роками європейські країни, ймовірно, продовжать залежати від американських систем зв'язку та попередження ракетних загроз, паралельно розвиваючи власні альтернативи, які зможуть закрити цей розрив не раніше кінця десятиліття.
