Персональна стилістка Ольга Галушка понад десять років формує гардероби жінок в Україні та за кордоном: від жінок-підприємців і керівниць до клієнток із творчих сфер. За час практики вона працювала з жінками в понад 28 країнах світу, переважно з експатками, які проживають за кордоном. У свіжому інтерв'ю для Wave RBC.UA Галушка розповіла, чому в епоху цифрової діджиталізації дедалі більше жінок делегують професіоналам задачу систематизації шафи, з чого насправді складається ціноутворення локальних брендів під час війни і чому класичне поняття «базового гардероба» остаточно застаріло.

Чому виникає відчуття «нічого вдягати»

За словами стилістки, найпоширеніший запит клієнток в Україні та за кордоном — відсутність систематизації гардероба. Жінки з великими шафами, високими вимогами та напруженим графіком — від ранкової доставки дитини до садка до робочих зустрічей, конференцій, відряджень та вечірніх івентів — не знаходять часу на щоденний вибір одягу. «В епоху безумної діджиталізації ми хочемо делегувати певні частинки нашого життя, і гардероб — не виняток», — пояснює Галушка. Саме тому зростає попит на професійне втручання, яке вибудує персональну капсулу та зніме когнітивне навантаження з повсякденного вибору. Стилістка впроваджує в роботу цифровий аналіз шафа та допомагає клієнткам формувати стиль без сліпого слідування короткочасним трендам.

Культура зовнішнього вигляду: українки проти європейок

Галушка зазначає, що в Україні розвиненіша культура зовнішньої демонстрації, тоді як європейські клієнтки демонструють більше «розслабленості» та менше снобізму. Водночас стилістка підкреслює, що вона не прихильниця узагальнень і жорстких стандартів: «Все дуже індивідуально». Сценарії повсякденного життя у українських клієнток часто насиченіші: один день може включати садок, робочі зустрічі, івент, а наступний — конференцію чи відрядження. «Десь із 90-х таке ехо йде», — додає вона, пояснюючи підвищену увагу до зовнішнього вигляду.

Що ми насправді переплачуємо і як читати ціну

Розбираючи питання економії, Галушка наводить приклад базових білих футболок: у її практиці є речі за 500–1 000 гривень і люксового сегменту. «Справа не в тому, що люксова річ буде дорожчою. Справа в тому, наскільки ця річ якісно пошита, яка там тканина і звідки вона походить: з В'єтнаму чи, наприклад, в Україні нашими модистками», — пояснює стилістка. Саме походження тканини, якість пошиття та локальне виробництво формують кінцеву ціну українських брендів під час війни. Показник використання речі теж важливий: якісний плащ, який адаптується з сезону в сезон, окуповує себе швидше, ніж пара туфель «на одну особливу подію», хоча і ті, і інші приносять задоволення.

«Базовий гардероб» — застаріла концепція

Галушка прямо заявляє, що історія з класичним «базовим гардеробом» трансформувалася в зовсім інші підходи. Купувати потрібно речі, які однозначно приносять задоволення, які ви часто будете носити і які справді переходять із сезону в сезон. У гардеробах її клієнток є речі, які вдягаються рідше, але приносять «неймовірне задоволення та цікаву емоцію» — і це нормальна частина балансу. Стилістка не рекомендує слідувати чужим шаблонам: формування власного гардероба будується на індивідуальних сценаріях життя, а не на копіюванні трендів із соцмереж.

Суперечливі дані

У наданих джерелах суттєвих розбіжностей у фактах чи цифрах не виявлено. Єдиний нюанс: у інтерв'ю стилістка зазначає, що працювала з клієнтками в «понад 28 країнах», при цьому не уточнює, йдеться про країни присутності клієнток чи про країни, де вона особисто проводила консультації. В контексті статті це не впливає на ключові тези, однак при цитуванні точної цифри рекомендується спиратися на пряму мову: «понад 28 країн».