Суд Міжнародного фінансового центру «Астана» (МФЦА) виніс беспрецедентне рішення, повністю скасувавши раніше виданий ордер на примусове стягнення 1,4 млрд доларів з ПАО «Газпром». Позов було подано українською державною компанією НАК «Нафтогаз України» на підставі арбітражного рішення Міжнародної торговельної палати (ICC) у Швейцарії. Суддя лорд Фолкс KC анулював постанову свого колеги Ендрю Спінка KC, прийняту раніше у травні 2026 року, вказавши на відсутність у суду МФЦА належної юрисдикції.

Юрисдикційний тупик: чому суд відмовив у стягненні

Ключовим фактором, що вплинув на перегляд справи, стало суворе тлумачення статей 13 та 14 Конституційного закону РК «Про Міжнародний фінансовий центр „Астана“». Суд констатував, що повноваження МФЦА мають виключний характер і обмежені спорами, що мають безпосереднє відношення до діяльності самого центру.

Під час розгляду, який відбувся за участю юридичних радників обох сторін, були встановлені такі обставини:

  • Ні «Газпром», ні «Нафтогаз» не є резидентами чи учасниками МФЦА.
  • Спир виник із транзитних контрактів на постачання газу і не пов'язаний з операційною діяльністю фінансового центру.
  • Внутрішні регламенти арбітражу не можуть розширювати конституційні повноваження суду.

Таким чином, Казахстан відмовився виступати в ролі «транзитної юрисдикції» (conduit jurisdiction) для виконання зовнішніх арбітражних рішень, які не мають точок дотику з економікою приймаючої держави. Ця правова позиція раніше вже була сформована в рамках прецедентної справи Posco.

Історія конфлікту: від швейцарського трибуналу до казахстанського суду

Комерційний спір між сторонами має тривалу історію, пов'язану зі зміною логістичних маршрутів транспортування газу у 2022 році. У червні 2025 року Міжнародний арбітражний трибунал у Швейцарії зобов'язав «Газпром» виплатити борг, відсотки та компенсувати витрати в розмірі 1,4 млрд доларів. У січні 2026 року Федеральний вищий суд Швейцарії відхилив апеляцію російської компанії, підтвердивши остаточний статус рішення ICC.

Однак спроба реалізувати це рішення на території Казахстану зіткнулася з правовими бар'єрами. Початковий ордер на виконання було видано 15 травня 2026 року у форматі ex parte — без попереднього повідомлення та участі представників «Газпрому». Російська сторона оперативно подала апеляцію, що призвело до повторного розгляду та остаточного вердикту від 7 липня 2026 року.

Позиція влади Казахстану: суверенітет проти геополітики

Паралельно із судовим процесом виконавчі органи влади Казахстану окреслили жорстку позицію щодо цієї справи. Міністр юстиції республіки Ерлан Сарсембаєв офіційно заявив, що рішення спеціалізованого комерційного суду МФЦА не підлягають примусовому виконанню в рамках загальної юрисдикції країни, якщо вони виходять за межі компетенції центру.

Профільне відомство підкреслило, що МФЦА, що функціонує на базі англійського загального права, не повинен ставати платформою для врегулювання сторонніх геополітичних та зовнішньоекономічних спорів. Законодавство вимагає підтвердження прямого зв'язку предмета позову з територією діяльності фінансового центру для можливості примусового вилучення активів.

Що далі: наслідки та перспективи

Сторонам процесу надано 14 днів для надання письмових резюме щодо розподілу судових витрат та інших процесуальних наслідків винесеного вердикту. Попри провал у Казахстані, українська сторона зберігає право на продовження кампанії зі стягнення заборгованості на закордонні активи «Газпрому» в інших міжнародних юрисдикціях, де можуть бути застосовані інші правові механізми.