Економіст Борис Кушнірук у коментарі РБК-Україна заявив, що досвід Юлії Свириденко на посаді прем'єр-міністра України здатний суттєво зміцнити НАК «Нафтогаз України», насамперед у площині взаємодії з урядом, парламентом, міжнародними фінансовими організаціями, кредиторами та інвесторами. На його думку, голова правління найбільшої державної енергокомпанії — це не технічний фахівець нафтогазової галузі, а насамперед «головний комунікатор із зовнішніми акторами»: урядом, парламентом, Офісом Президента, міжнародними фінансовими інститутами, внутрішніми та зовнішніми кредиторами й інвесторами. Саме в цій ролі, за оцінкою Кушнірука, попередній досвід Свириденко на чолі Кабміну стає значною перевагою: у неї є практичні навички комунікації на найвищому рівні, а її особистість добре відома міжнародним партнерам.

Технократ без гучних скандалів

Кушнірук характеризує Свириденко як «скоріше технократичного керівника», яка не мала чіткої власної стратегії, проте не була пов'язана з очевидними корупційними скандалами. На його думку, саме це поєднання — відсутність гучних негативних асоціацій при наявності управлінського досвіду — створює сприятливі передумови для її роботи на чолі найбільшої державної компанії. Економіст наголошує, що Свириденко добре розуміє проблеми та ризики, з якими стикається «Нафтогаз»: на посаді прем'єра їй доводилося вирішувати їх під час підготовки до минулого опалювального сезону, тоді як наступний, за його оцінкою, може виявитися ще складнішим. «Накопичений досвід та розуміння реальної ситуації підуть на користь як самій компанії, так і всій країні», — підсумував Кушнірук.

Міжнародна практика ротації

Окремо економіст відзначив, що перехід колишніх керівників урядів на керівні посади у великих компаніях є поширеною міжнародною практикою. «Якщо подивитися на досвід країн Європи, США чи Азії, такі призначення відбуваються регулярно і мають свою логіку», — заявив він. Таким чином, можливе призначення Свириденко на пост голови правління НАК «Нафтогаз» вписується у світову тенденцію, коли політичні лідери з досвідом роботи на найвищому державному рівні переходять у корпоративний сектор, приносячи з собою навички дипломатії, бюджетного управління та міжнародних переговорів.

Контекст: від відставки до нового призначення

Нагадаємо, що 12 липня 2026 року президент Володимир Зеленський запропонував прем'єр-міністру піти у відставку, що фактично завершило її перебування на чолі Кабінету міністрів. Після цього, як повідомляло РБК-Україна, Свириденко не прийняла пропозицію очолити посольство України у США, і її ім'я почало фігурувати у зв'язку з іншою посадою. Народний депутат від фракції «Голос» Ярослав Железняк публічно повідомив, що Свириденко розглядається як кандидат на пост голови «Нафтогазу». Додатковим підтвердженням того, що процес вже запущено, є інформація видання «Дело», згідно з якою Свириденко обговорила стратегію «Нафтогазу» з новим наглядовою радою компанії — тобто вона фактично почала взаємодію з корпоративним управлінням енергогіганта ще до офіційного оголошення призначення.

Фінансові виклики «Нафтогазу» на тлі енергобезпеки

Контекст можливого призначення Свириденко ускладнюється масштабними фінансовими завданнями, що стоять перед компанією. У серпні 2025 року «Нафтогаз» отримав найбільший в історії України кредит на закупівлю газу, що підкреслює критичну важливість ефективної взаємодії з міжнародними кредиторами та фінансовими інститутами. Саме в цій сфері, за оцінкою Кушнірука, досвід колишньої прем'єр-міністра — від переговорів з МВФ та Світовим банком до координації з європейськими партнерами з енергетичних питань — може виявитися найбільш затребуваним. Наступний опалювальний сезон, як зазначає економіст, може виявитися ще складнішим, ніж попередній, що робить питання стійкості фінансування та закупівельних стратегій «Нафтогазу» питанням національної безпеки.

Протирічливі дані

У оцінках експертів та фактичному стані речей присутній певний нюанс, який варто відзначити. З одного боку, Кушнірук прямо вказує, що Свириденко «не мала чіткої власної стратегії» на посту прем'єра, що може викликати питання щодо її здатності побудувати довгострокову корпоративну стратегію для «Нафтогазу». З іншого боку, той самий економіст стверджує, що вона «добре розуміє проблеми та ризики» компанії і що її досвід «піде на користь». Крім того, дані «Дела» свідчать про те, що Свириденко вже провела обговорення стратегії «Нафтогазу» з новим наглядовою радою, що фактично спростовує тезу про відсутність стратегічного бачення — принаймні в контексті роботи з конкретною компанією. Таким чином, оцінка її стратегічного потенціалу варіюється залежно від того, чи розглядається її досвід в рамках державного управління загалом, чи в вузькому корпоративному контексті.