Москва залишається єдиним регіоном у Росії, захищеним повноцінною багаторівневою системою протиповітряної оборони. Ця унікальна конструкція здатна працювати по цілях балістичного класу, включаючи загрози з ядерними бойовими частками. Згідно з даними Defense Express, опублікованими РБК-Україна, історія та архітектура цієї системи становлять собою складний інженерний проєкт, що розвивається десятиліттями.

Від проєкту «А» до «Нудоль»: Хронологія розвитку

Розвиток столичної системи ПРО розпочався ще в радянський період з проєкту «А». Пізніше, після багаторічних розробок, у досвідчу експлуатацію була введена система А-35 (1974 рік). Однак уже у 1971 році розпочалися роботи над її модернізацією — комплексом А-135. Цей етап зайняв значний час: комплекс приймався на озброєння у період з кінця 1980-х до середини 1990-х років після тривалих випробувань та допрацювань.

Паралельно з експлуатацією діючих систем велася робота над перспективною системою А-235. Розробка розпочалася у 1986 році і триває донині. У рамках випробувань з 2014 року фіксуються пуски ракети «Нудоль», що свідчить про безперервне оновлення арсеналу.

«Очі» системи: РЛС «Дон-2Н»

Ключовим елементом всієї архітектури оборони вважається радіолокаційна станція «Дон-2Н», розташована приблизно за 30 км на північ від Москви. Це вражаючий об'єкт висотою близько 35 метрів із гранями понад 130 метрів, оснащений фазованими антенними решітками, що забезпечують круговий огляд.

Будівництво станції велося з кінця 1970-х років і завершилося у 1990-х. Її головне завдання — виявлення бойових блоків міжконтинентальних ракет, їх супровід та передача цілевказівки на системи перехоплення.

Механіка перехоплення: Дві ракети — одна ціль

Система А-135 включає два типи перехоплювачів, що виконують різні завдання:

  • Ракета 51Т6: Важка ракета дальнього радіусу дії, призначена для ураження цілей на великих висотах та дистанціях.
  • Ракета 53Т6: Використовується для ближнього перехоплення безпосередньо над захищаною територією.

Обидві ракети застосовують радіокермоване наведення. Через обмеження точності наведення передбачається використання ядерних бойових часток різної потужності. Цей метод компенсує можливі відхилення при перехопленні цілей, гарантуючи їх знищення.

Поточний стан та схема оборони

Історично система ПРО Москви включала кілька позицій пускових установок навколо столиці. На даний момент частина далеких комплексів вже виведена з експлуатації. Однак, за оцінками, ближні перехоплювачі продовжують перебувати у бойовому стані та розміщені на низці позицій навколо міста.

Експерти відзначають, що розвиток комплексу триває, а елементи нових рішень можуть поступово замінювати застарілі компоненти, зберігаючи ключове завдання системи — захист московського регіону від ракетних загроз. У відкритому доступі також поширилася схема, на якій, ймовірно, показано розміщення систем протиповітряної оборони навколо Москви. На зображенні позначені різні позиції комплексів, при цьому їх умовне розташування виділено різними кольорами для візуального розділення.