Голова Дмитрівської селищної громади Бучанського району Київської області Тарас Тарасович Дидич загинув внаслідок російського удару по регіону. Про це 29 серпня 2026 року у своєму публічному повідомленні у Facebook повідомив міністр з відновлення, інфраструктури та транспорту України Микола Калашник. За його словами, Дидич одним із перших прибув на місце удару, щоб надавати допомогу постраждалим, і саме під час виконання цього завдання отримав смертельні поранення. «Він одним із перших приїхав на місце атаки, щоб допомогти людям. Бо не міг інакше», — написав міністр, виражаючи співчуття рідним і близьким загиблого.

Тридцять два роки на службі у громаді

Тарас Дидич очолював Дмитрівську селищну громаду понад три десятиліття — з 1994 року. За цей час, за словами міністра Калашника, він «жив проблемами громади і знав кожну вулицю і кожне село». Особливо підкреслюється його позиція під час російської окупації: Дидич не покинув підпорядковану територію, продовжував підтримувати мешканців і «тримав громаду в один із найстрашніших періодів». Міністр також відзначив, що за час спільної роботи з місцевим керівництвом «не мало вдалося реалізувати для суспільства».

Третій день масованих атак на Київ і область

Загибель Дидича сталася на тлі безпрецедентної за інтенсивністю хвилі ударів. За даними, наведеними у публікації, до ранку 29 серпня росіяни третій день поспіль систематично і масово атакують Київ і Київську область реактивними дронами. За кілька днів до цього на столицю і область було здійснено 38 атак, а 27 серпня в Києві 13 разів за добу оголошувалася повітряна тривога. Вночі та вранці 29 серпня удари тривали: внаслідок обстрілу постраждали житлові будинки, в одному з них зайнялася квартира.

Цілі російської атаки за оцінкою українських властей

Керівник Центру протидії дезінформації (ЦПД) Андрій Коваленко заявив, що Росія цілеспрямовано провокує часті повітряні тривоги, прагнучи виснажити як українську систему протиповітряної оборони, так і психологічний стан цивільного населення. Масований характер ударів по Київщині, на його оцінку, має характер системної стратегії тиску на тиліві регіони.

Суперечливі дані

Інформація про загибель Тараса Дидича на момент публікації ґрунтується на єдиному первинному заявленні — публікації міністра Калашника у Facebook, перепечатаній РБК-Україна. Незалежне підтвердження з боку органів Дмитрівської селищної громади, місцевих влад Бучанського району чи членів сім'ї загиблого в наданих матеріалах відсутнє. Крім того, у тексті публікації фігурує формулювання «понад 30 років, з 1994-го», що за поточною датою 2026 року становить 32 роки — розбіжність незначна, але формально вказівка на «понад 30 років» і точний рік 1994 потребують уточнення в офіційних документах громади. До отримання додаткових підтверджень статус інформації залишається «підтверджено з застереженнями».

Смерть місцевого керівника, який провів на посаді понад три десятиліття і не покинув мешканців навіть у період окупації, стала ще одним людським виміром триваючої війни на території Київської області. Влади регіону та відповідні міністерства, судячи з публічних реакцій, фіксують втрати серед місцевих чиновників як наслідок цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі та тилівим населеним пунктам.