Минулого тижня президент України Володимир Зеленський озвучив амбітну заяву: країна вийшла на обсяги виробництва технологічної зброї, здатні перевершити можливості Росії. Однак експерти ринку та представники оборонно-промислового комплексу (ОПК) дають більш деталізовану картину, вказуючи на суттєві відмінності між «технологічними нішами» та «промисловою потугою».

Масштабування противника та загроза автономії

Ситуація на фронті диктує жорсткі вимоги до темпів виробництва. Експерт Федирко в коментарі РБК-Україна зазначив, що Росія вже виробляє мільйони дронів і демонструє стрімке масштабування. За даними української військової розвідки, до 2026 року РФ планує випустити 7,3 млн FPV-дронів та 7,8 млн бойових частин до безпілотників. Крім того, активно нарощується випуск далекобійних ударних апаратів та дронів типу «Федирко».

Особливого занепокоєння викликає якісна трансформація озброєння противника. ЗСУ фіксують появу «шахедоподібних» дронів без антен та зовнішнього управління. Це свідчить про те, що Росія наближається до повної автономії таких систем. Після перетинання кордону подібні дрони здатні самостійно ідентифікувати цілі та атакувати їх, що є серйозним сигналом ескалації.

Промислова спадщина та ресурсний розрив

Порівняння можливостей сторін показує, що Україна не може просто «перекрити» Росію кількістю у всіх видах зброї. Як підкреслив Федирко, у класичній важкій промисловості РФ зберігається більший ресурс, старі запаси та значна інерція ВПК.

Представник компанії Phantom Defense підтвердив, що Україна поки що не вирівнялася з Росією в можливості масштабувати виробництво. Росія має суттєву перевагу в промисловій базі, території, людських ресурсах, а також спадщині радянської науково-технічної школи, яку вона продовжує розвивати.

Технологічні ніші як перевага України

Попри промисловий розрив, Україна має шанси на лідерство у конкретних сегментах. За словами СЕО Української ради збройовиків, перевагу можна досягти у сферах:

  • FPV-дронів та дронів-перехоплювачів;
  • морських безпілотників;
  • систем РЕБ та глибокого удару (deep strike);
  • автономних систем.

Тут вирішальну роль відіграє не лише кількість, а й швидкість адаптації, якість інженерних рішень та здатність швидко змінювати продукт у відповідь на фронтальні завдання.

Модель асиметричної відповіді

Спеціалісти Phantom Defense вказують, що сильна сторона України полягає не в грі за правилами Росії, а в асиметричній відповіді. За кілька років країна створила з нуля цілі напрямки сучасних оборонних технологій. Головні переваги цієї моделі — ефективність та швидкість адаптації до нових викликів.

Якби Україна спробувала конкурувати з РФ виключно в масштабах виробництва, це стало б програшною стратегією. Натомість ставка зроблена на швидкість інновацій, конкуренцію між виробниками та підприємницьку ініціативу. Тісний зв'язок між фронтом та розробниками, підкріплений підтримкою міжнародних партнерів, дозволяє компенсувати обмежені ресурси.

Перспективи розвитку

Реалістичний прогноз експертів гласить: перевага України можлива в окремих технологічних нішах, але не автоматично та не надто швидко. Для цього необхідне стабільне фінансування, довгострокові контракти, швидкі процедури закупівель, доступ до компонентів та контрольований експорт.

При створенні цих умов перевага в окремих сегментах може сформуватися в горизонті 1–2 років. Для досягнення більш широкого промислового переваги знадобиться більше часу. Як зазначив директор UGV Robotics Петро Леонтьєв, Україна технологічно та продуктово готова до перетворення виробництва, однак для реалізації цього потенціалу виробникам необхідно забезпечити ресурси.