На полях Щорічної зустрічі YES мер Харкова Ігор Терехов в інтерв'ю РБК-Україна окреслив масштаб підготовки прифронтового міста до опалювального сезону 2026/2027 років. За його словами, Росія так і не погодилася на жодні енергетичні перемир'я, а отже, наступна зима стане найскладнішою для тилowych і, тим більше, прифронтових міст України. Терехов, який також очолює Асоціацію прифронтових міст і громад, підкреслює: Харків, попри близькість до лінії фронту, в минулому кризовому сезоні нерідко ставили в приклад Києву — півторамільйонне місто впоралося з атаками на інфраструктуру значно краще, ніж столичний мегаполіс. «Буде важко. Я попереджав на початку минулого опалювального сезону, що буде важко, і зараз хочу сказати те саме», — заявив мер, додавши, що катастрофічно бракує коштів і в державі, і в органах місцевого самоврядування, оскільки основний напрямок бюджетних потоків йде на війну.

Вісім перезапусків: досвід, який не повторить ніхто

Ключовий аргумент Терехова на користь готовності Харкова — практичний досвід зими 2023 року. За його словами, тоді міські служби вісім разів перезапускали систему опалення півторамільйонного міста. «Так ще ніхто не робив», — підкреслив мер. В екстрених ситуаціях комунальні бригади прокладали трубопроводи по поверхні землі, минаючи пошкоджені підземні ділянки. Цей досвід, за оцінкою Терехова, став унікальним у масштабах не лише України, а й Європи: жодне міст такого розміру не переживало столь інтенсивних повторних пусків теплового циклу за один сезон. Саме цей накопичений досвід, а не абстрактні плани, формує основу поточної підготовки.

Енергетичні острови та структурна залежність від ТЕЦ

Серед головних досягнень минулої зими Терехов виділяє створення так званих «енергетичних островів» — модульних котельних, встановлених у різних районах міста. «Якби їх не було, ми б не пройшли зиму», — констатує мер. Ці автономні джерела тепла дозволили локально забезпечувати житлові квартали в моменти, коли магістральні мережі були виведені з ладу ударами. Водночас Терехов чесно визнає структурне обмеження: неможливо перестроїти всю систему опалення за один-два-три роки, оскільки місто критично залежить від великих теплоелектростанцій. Перехід на децентралізовану модель потребує, за його оцінкою, «безумних коштів, безумного часу і безумного людського ресурсу». Підтвердженням вразливості інфраструктури стали дані, зафіксовані у вересні 2026 року: російські удари вже знищили дві підстанції, що живили Харків, що додатково ускладнює картину перед початком опалювального сезону.

Логістика під ударами: бізнес вимагає конкретних цифр

Окремий блок розмови з мером був присвячений ударам по логістичній інфраструктурі, складам і ритейлу. Терехов підтвердив, що міська влада вже веде переговори з логістичними компаніями і «знаходить певний рух», проте деталі він відмовився розкривати. При цьому мер різко критиків рівень державних рішень: «Потрібно перейти від загальних фраз — „ми будемо підтримувати“, „ми розробляємо програми і стратегію“ — до чіткого розуміння для бізнесу, чітких цифр». За його словами, підприємцю необхідно знати, в якому саме розмірі держава компенсує воєнні ризики і розбиту логістику, щоб він міг прийняти рішення про продовження роботи. Без таких параметрів, попереджає Терехов, бізнес почне послідовно покидати прифронтові міста, рухаючись на захід, і в підсумку регіон залишиться «без людей».

Бідність як катастрофа: від 20% до 41,6%

Соціальний кризис у прифронтових регіонах, за оцінкою мера, досяг критичних значень. Терехов навів цифру, яку назвав «катастрофою»: 41,6% мешканців перебувають за межею бідності, тоді як на момент початку повномасштабної війни цей показник становив 20%. При цьому, за його словами, ситуація продовжує погіршуватися: «Кожного дня все дорожчає — продукти харчування, молочні вироби, енергетика впливає на все. А зарплата на тому ж рівні, і пенсії на тому ж». Мер пов'язує це з тим, що прифронтові громади несуть подвійне навантаження — і воєнні втрати, і економічне виснаження, — при тому що бюджетні ресурси зосереджені на фронті. Саме тому, вважає Терехов, боротьба з бідністю в приграничних територіях має стати окремим національним пріоритетом, а не частиною загальних соціальних програм.

Прифронтові міста — пріоритет номер один

Терехов наполягає на необхідності градуювання бізнесу і соціальних програм за географічним принципом. «Хто в пріоритеті? На мою думку, прифронтові міста і громади», — заявив він, додавши, що для цього потрібні окремі законопроєкти і окреме урядове рішення, а не загальні декларації. Мер, який очолює Асоціацію прифронтових міст і громад, виступає з цією позицією на національному рівні і регулярно включається в опитування політиків за рівнем довіри і підтримки. Його позиція зводиться до простого тезису: якщо не зафіксувати пріоритет приграниччя в законодавчому порядку, економічна міграція з цих територій стане незворотною, а разом із нею підуть і люди, і бізнес, і податкова база. Підготовка до зими 2026/2027 років, за його словами, — це не лише питання котельних і трубопроводів, а й питання того, чи буде в цих містах кому жити.