Саміт НАТО в Анкарі завершився не просто підписанням декларацій, а й різкою зміною риторики у відносинах між Вашингтоном та його європейськими союзниками. Президент США Дональд Трамп, перебуваючи на борту літака Air Force One, озвучив суворі умови подальшого перебування американських військ на території Старого Світу. У центрі уваги опинилися два, здавалося б, непов'язаних питання: геополітична позиція Європи в конфлікті навколо Ірану та територіальний статус Гренландії.

Іранський фактор: ціна лояльності союзників

Основним тригером ескалації напруги став відмова більшості країн ЄС підтримати військову операцію США проти іранської інфраструктури. Трамп висловив глибоке розчарування тим, що європейські партнери не готові надати свої повітряні простори та логістичні хаби для забезпечення безпеки судноплавства в Ормузькій протоці. Єдиним винятком стала Велика Британія, яка надала обмежений доступ до авіабази RAF Fairford.

Особливій критиці піддалася Іспанія. Голова Білого дому назвав Мадрид « неефективним партнером» в рамках архітектури колективної безпеки та вже віддав розпорядження профільним відомствам провести аудит двосторонніх торговельних зв'язків. Логіка Вашингтона проста: перерозподілити фінансове та оперативне навантаження зі стримування Ірану на країни, економіка яких критично залежить від стабільності постачання вуглеводнів з Близького Сходу.

Гренландія як стратегічний актив

Другим ключовим елементом виступу стало відновлення дискусії про Гренландію. Трамп підкреслив, що стратегічне значення арктичного острова для національної оборони США неспівмірне з його роллю для Данії. Однако Копенгаген відповів рішучим відмовою. Прем'єр-міністр Метте Фредеріксен підтвердила, що Гренландія не є предметом комерційних чи територіальних угод, і суверенітет автономії залишається незмінним.

Тим не менш, США активізували технічні консультації щодо створення багаторівневої системи ПРО «Золотий купол» в Арктиці, що свідчить про прагнення Вашингтона посилити свій вплив у регіоні незалежно від політичного статусу території.

Нові цифри та реальні скорочення

Слова президента підкріплені конкретними діями. Пентагон вже розпочав скорочення оперативних сил в Європі: тимчасово відкликано одну авіаносну ударну групу та частину парку літаків-дозаправників. В рамках «Анкарської декларації» союзникам поставлено нову мету: довести оборонні бюджети до 3,5% від ВВП до 2035 року.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, намагаючись пом'якшити гострі кути, закликав до впорядкованого транзиту зобов'язань. Як доказ готовності Європи він вказав на узгоджені оборонні закупівлі на суму понад 50 мільярдів доларів. Однак ініціація 6-місячного комплексного перегляду масштабів військової присутності США на континенті сигналізує про те, що епоха безумовного американського захисту Європи може закінчитися.