На борту президентського літака Air Force One, повертаючись зі саміту НАТО в Анкарі, Дональд Трамп зробив гучну заяву, яка миттєво викликала бурхливу реакцію в дипломатичних колах. Американський лідер стверджував, що Іспанія погодилася на «повну поступку» і готова виконати вимоги Вашингтона щодо значного збільшення витрат на оборону. За словами Трампа, до цього рішення Мадрид прийшов після публічних загроз Білого дому ввести торговельне ембарго та призупинити офіційні візити.

Однак за лаштунками цієї перемоги, про яку заявив президент США, ховається складний клубок юридичних обмежень та економічної взаємозалежності, які роблять реалізацію таких загроз надзвичайно проблематичною.

Від «поганого партнера» до «щедрості»: ескалація конфлікту

Хронологія подій свідчить, що публічний конфлікт між адміністрацією США та урядом Іспанії загострився ще 8 липня 2026 року, на полях саміту в Туреччині. У присутності генерального секретаря НАТО Марка Рютте Трамп назвав Іспанію «поганим партнером» і віддав пряме розпорядження міністру фінансів Скотту Бессенту підготувати нормативну базу для блокування комерційних зв'язків.

Причина незадоволення Вашингтона була подвійною. По-перше, лівоцентристський уряд Педро Санчеса відмовився зафіксувати зобов'язання виділити 5% ВВП на оборону до 2035 року. По-друге, Мадрид зайняв суверенну позицію в ближньо-східній кризі: Іспанія закрила свій повітряний простір для американської авіації, що бере участь у операціях проти Ірану, і обмежила використання баз Рота та Морон для наступальних дій.

Трамп, однак, констатував, що економічний тиск спрацював. Він відзначив, що «Іспанія проявила велику щедрість», хоча й не став розкривати юридичні деталі або конкретні суми передбачуваних виплат.

Реакція Мадрида: дружність проти тиску

Офіційні представники Іспанії категорично не згодні з версією Білого дому. Прем'єр-міністр Педро Санчес на підсумковій прес-конференції в Анкарі охарактеризував діалог із Трампом як «в цілому дружній». Він підкреслив, що оборонний бюджет країни вже демонструє стійкий ріст: у 2026 році він досяг 2% ВВП (35,41 млрд євро), що втричі більше показників 2018 року (11,17 млрд євро).

Міністр охорони здоров'я Моніка Гарсія назвала риторику американського президента спробою замінити класичну дипломатію методами тиску, нагадавши про суверенний статус держави.

Юридичний щит: чому ембарго неможливе

Найголовніша перешкода для реалізації загроз Трампа криється в законодавстві. Юридичні радники у Вашингтоні вказують на те, що введення тотального ембарго на основі Закону про міжнародні надзвичайні економічні повноваження (IEEPA) малоймовірне. Для цього потрібне оголошення надзвичайного стану та доведення «незвичайної та надзвичайної загрози» національній безпеці, що складно зробити у випадку з союзником по НАТО.

Крім того, існує суворий бар'єр у вигляді регламенту Європейського Союзу. Згідно зі статтею 207 Договору про функціонування ЄС, торговельна політика перебуває у виключній компетенції Єврокомісії. Це означає, що санкції проти однієї країни Європейського Союзу юридично прирівнюються до обмежень проти всього блоку. Іспанія не може вести сепаратні переговори щодо зміни мит без мандату Брюсселя.

Економічні ризики для США

Окрім юридичних складнощів, адміністрацію Трампа чекає економічна реальність. Іспанія залишається великим інвестиційним напрямком для США з накопиченим капіталом понад 116 млрд євро. Якщо Вашингтон вирішить використати механізми секторальних тарифів (наприклад, Розділ 301), це неминуче спровокує дзеркальну відповідь з боку ЄС, що вдарить по інтересах американських інвесторів.

Торговельний баланс на 2025 рік також свідчить про тісний зв'язок економік:

  • Експорт США в Іспанію склав 26,6 млрд доларів.
  • Імпорт США з Іспанії — 21,35 млрд доларів (переважно продукція АПК та машинобудування).

Таким чином, гучні заяви на борту Air Force One стикаються з жорсткою реальністю інституційних бар'єрів, де політична воля одного лідера не може в одиночку переписати правила глобальної торгівлі.