У Перській затоці склалася критична ситуація, від виходу з якої залежить глобальна логістика та енергетична безпека. До кінця неділі, 26 липня, Іран і Оман можуть досягти принципових домовленостей про відновлення судноплавства в стратегічно важливій Ормузькій протоці. Переговори, що проходять у Тегерані, стали можливими після того, як президент США Дональд Трамп прийняв рішення про тимчасову паузу у військових діях.

Рішення про паузу та загроза ескалації

Ключовий поворот у подіях стався у п'ятницю, 24 липня. Після 13 днів інтенсивних атак по іранській території Дональд Трамп віддав наказ припинити удари. Це рішення було прийнято через кілька годин після прибуття делегації Оману до Тегерану для обговорення параметрів нової угоди.

Однак, попри наказ про припинення вогню, риторика американського лідера залишається жорсткою. В той самий день у Білому домі Трамп заявив журналістам, що він має можливість не лише продовжити удари, а й загострити конфлікт, аж до «ліквідації всього» Ірану. При цьому він підкреслив, що вважає більш «розумною стратегією» не військове знищення, а укладення політичної угоди.

Оман як посередник і таймер переговорів

Роль посередника в цьому конфлікті взяв на себе Оман. Два регіональні джерела підтвердили, що на переговорах вже досягнуто відчутного прогресу. Сторони працюють над деталями нового договору, який має гарантувати безпеку морських шляхів.

Згідно з наявною інформацією, фінальні домовленості між Оманом та Іраном можуть бути досягнуті протягом поточних вихідних. Однак остаточне слово залишається за Вашингтоном: після того, як усі пункти будуть узгоджені, рішення про прийняття запропонованої угоди має прийняти особисто президент Трамп.

Ставки на Ормузькій протоці

Ормузька протока залишається однією з найвразливіших точок світової економіки. Будь-яке її закриття або обмеження судноплавства здатне викликати колосальний стрибок цін на енергоносії. Саме тому дипломатичне вирішення конфлікту, яке зараз виважується в Тегерані, має пріоритет над подальшою військовою ескалацією, навіть за наявності у США можливості завдати нищівного удару.