Президент США Дональд Трамп у жовтні 2026 року знову привернув увагу до латиноамериканського регіону, зробивши різку заяву на адресу Куби. Під час трансляції Magno News американський лідер повідомив, що Вашингтон має намір зайнятися кубинським напрямком одразу після врегулювання питань з Іраном, пообіцявши направити на острів держсекретаря Марко Рубіо задля реалізації поставлених завдань.
Плани Вашингтона та заяви керівництва США
Коментуючи подальші кроки американської адміністрації, Дональд Трамп описав гіпотетичний сценарій проходу кораблів повз кубинське узбережжя. За його словами, один із кораблів може зупинитися неподалік від берега, після чого Вашингтон задіє дипломатичні та силові важелі тиску. Глава Білого дому наголосив, що остаточне вирішення кубинського питання буде покладено на держсекретаря Марко Рубіо.
Паралельно сам Марко Рубіо звернувся до громадськості через соціальну мережу X. Він закликав жителів Куби, незадоволених поточним станом речей, скористатися ситуацією задля досягнення змін. Держсекретар запропонував опозиційно налаштованим громадянам використати можливість конфіденційної співпраці з Центральним розвідувальним управлінням для трансформації політичного режиму в країні.
Економічний тиск та нафтова блокада Куби
Озвучені погрози вписуються в довгострокову стратегію американської адміністрації, яка відкрито заявляє про прагнення змінити комуністичний уряд Гавани. Раніше Вашингтон запровадив жорстку нафтову блокаду острівної держави, яка серйозно підірвала економічну стабільність Куби. Унаслідок паливної кризи країна зіткнулася з масштабними перебоями у постачанні енергоносіїв та регулярними відключеннями електроенергії.
Тим часом риторика американського керівництва щодо Куби періодично змінюється від жорсткого силового тиску до готовності до діалогу. Усього за місяць до цього Дональд Трамп заявляв журналістам, що Вашингтон і Гавана можуть дійти укладення вигідної угоди без застосування військової сили. Виступаючи раніше на Генеральній Асамблеї ООН, американський президент назвав Кубу несправжньою державою, що спровокувало демарш кубинської делегації, яка залишила залу засідань.
Політичні наслідки та перспективи відносин
Нові погрози Білого дому суттєво ускладнюють і без того напружені двосторонні відносини та ставлять під сумнів будь-які дипломатичні перспективи. Незважаючи на тиск з боку США, кубинська влада неодноразово заявляла про готовність до рівноправного діалогу і розвитку торговельних зв'язків, однак поточна політика Вашингтона спрямована на посилення ізоляції режиму. Подальший розвиток подій багато в чому залежить від ефективності нафтової блокади та реальних кроків американських спецслужб усередині острівної держави.
