ВАШИНГТОН, 10 серпня 2026 р. — Адміністрація президента США Дональда Трампа, схоже, здійснила значний стратегічний розворот у ставленні до Ірану. Якщо у попередні тижні Білий дім загрожував нанесенням «масштабного» чи «безпрецедентного» удару по Тегерану, то в інтерв'ю виданню Axios від 9 серпня президент Трамп змістив акцент на економічний тиск. Ця зміна тональності відбувається на тлі затягування переговорів щодо Ормузької протоки та напередодні критично важливих проміжних виборів у США.

Зміна тактики: від військової загрози до економічного задушення

Протягом кількох тижнів президент Трамп неодноразово попереджав про можливість військового удару по Ірану, вимагаючи від Тегерану поступок у трьох ключових напрямках: забезпечення безпеки Ормузької протоки, замороження ядерної програми та припинення підтримки таких угруповань, як ХАМАС і Хезболла. Однак у своєму останньому заяві Трамп не висунув нових військових загроз. Натомість він наголосив на готовності покладатися на економічні важелі.

«Ми вели переговори з Іраном лише в обмеженому обсязі і продовжуємо слідкувати за ситуацією. Тегеранський режим стикається з високою інфляцією і фактично відчуває нестачу коштів», — заявив Трамп. Президент зазначив, що військово-морська блокада, введена Вашингтоном ще у квітні, вже посилила тиск на економіку Ірану, погіршивши його внутрішні труднощі. Білому дому, ймовірно, здається, що накопичені економічні втрати виявляться ефективнішим інструментом, ніж пряме військове втручання.

Економічний баланс: вигоди для США та ризики для Ірану

Рішення стримувати військову агресію підкріплене й внутрішніми економічними факторами. За словами Трампа, тиск на американських споживачів послабшав завдяки падінню цін на нафту, які нині коливаються на рівні трохи вище 80 доларів за барель. Це дає адміністрації більше можливостей для підтримки жорсткої лінії проти Тегерану, не боячись різкого зростання інфляції всередині країни.

У той же час Іран продовжує наполягати на своїх вимогах. Тегеран вимагає від Вашингтону припинити блокаду морських портів і скасувати нафтові санкції, посилаючись на меморандум про взаєморозуміння, підписаний двома країнами у червні цього року. Іран, схоже, не відчуває такого ж тиску часу, як США, і може дозволити собі терпляче продовжувати переговори, очікуючи на деескалацію з боку Вашингтона.

Внутрішньополітичний фактор: тінь проміжних виборів

Ключовим фактором, що впливає на стратегію Білого дому, є наближення проміжних виборів у США, запланованих на 3 листопада 2026 року. Внутрішньополітичний тиск стає все помітнішим. Опитування свідчать про зростаючий опір війні з Іраном, який проявляється не лише серед виборців-демократів та незалежних, а й серед частини електорату Республіканської партії.

Експерт Eurasia Group Грегорі Брю попереджає, що продовження прямої конфронтації може призвести до серйозних проблем для адміністрації Трампа: від падіння рейтингів схвалення до виснаження запасів боєприпасів та опору в Конгресі. Захищеність виборців викликає не лише ризик затяжного конфлікту, а й вплив цін на енергоносії та споживчі товари.

Регіональні ризики та позиція союзників

Окрім внутрішніх розрахунків, на стратегію США впливає тиск з боку союзників у Перській затоці. Визначний експерт Інституту Близького Сходу Джейсон Кемпбелл зазначає, що держави регіону, ймовірно, переконали адміністрацію Трампа в тому, що масштабні атаки на цивільну інфраструктуру Ірану навряд чи матимуть стратегічний вплив. Навпаки, такі дії можуть призвести до ескалації конфлікту до повномасштабної війни та дестабілізувати весь регіон.

На даний момент обидві сторони опинилися у глухому куті: Іран демонструє певну добру волю в переговорах з Оманом, але водночас прагне чинити тиск на США, щоб Вашингтон пішов на поступки. Кожна сторона чекає, що першою змінить свою позицію.