У соціальних мережах та конспірологічних пабліках новину про запуск «28-го режиму» в Європейському Союзі часто подано в апокаліптичному ключі: ніби то Брюссель готує «цифровий концтабір» та примусове чіпування громадян. Однак, якщо прибрати паніку та поглянути на реальні документи Єврокомісії станом на 15 серпня 2026 року, картина виглядає діаметрально протилежною. Парадокс відсутності протестів та «жовтих жилетів» на вулицях пояснюється тим, що проєкт EU Inc. — це не інструмент тотального контролю, а довгоочікуваний юридичний лайфхак, який європейський бізнес благав створити останні 10 років.
Фактчекінг: що таке «28-й режим» насправді?
Суть реформи, яку називають «28-м режимом» (оскільки він доповнює 27 національних законодавств), полягає у створенні єдиного загальноєвропейського юридичного статусу для компаній. Це європейський аналог штату Делавер у США — юрисдикції, де реєструють тисячі корпорацій завдяки сприятливим законам. Головна біда європейського бізнесу досі полягала у фрагментації: якщо ви відкривали компанію у Франції, але хотіли продавати послуги в Німеччині чи Італії, вам доводилося наймати юристів та знову перереєстровувати бізнес згідно із законами ще 26 країн.
Урсула фон дер Ляєн запустила ініціативу EU Inc., яка дозволяє будь-якому підприємцю зареєструвати компанію онлайн з будь-якої точки ЄС всього за 48 годин та за символічну ціну 100 євро. Усі акції компанії реєструються у цифровому вигляді, а суди з комерційних спорів переводяться у швидкий онлайн-формат. МВФ раніше оцінював бюрократичні бар'єри всередині ЄС як прихований 110-відсотковий податок на послуги, і ця реформа покликана їх ліквідувати.
Чому «Жовті жилети» не виходять на вулиці?
Рух «Жовтих жилетів» свого часу спалахнув через цілком відчутні, що б'ють по кишені прості речі: підвищення податків на паливо, зростання цін на продукти та скорочення соціальних субсидій. Протестна логіка французів та інших європейців не працює проти ініціативи EU Inc. з кількох причин. По-перше, бізнес плескає в долоні, а не плаче: цифровий режим полегшує життя малого та середнього бізнесу, знижуючи витрати на адвокатів. Навіщо протестувати проти того, що економить твої гроші?
По-друге, реформа не стосується фізосіб напряму. Вона не змінює трудове право, не вводить цифрові паспорти для громадян і не впливає на роздрібні податки. Звичайний робітник на заводі чи водій вантажівки взагалі не помітить прийняття цього закону. У законі чітко прописано, що режим абсолютно добровільний. Ніхто не змушує сімейну пекарню в Парижі чи фермера в Баварії переходити на цей формат. Вони можуть працювати за старим звичаєм. Статус EU Inc. створено для технологічних стартапів та IT-гігантів, щоб вони могли залучати інвестиції з усього світу так само легко, як це роблять компанії в США.
Бюджетна криза 2026: справжня причина мовчання
Франція зараз зайнята іншим. «Жовті жилети» не «спустилися та не купилися», але денна повестка у Франції кардинально змінилася. Саме зараз Париж трясеться від найважчої бюджетної кризи 2026 року. Уряд намагається скоротити дефіцит бюджету, а ліві та праві сили в парламенті ведуть війну навколо нових фінансових планів на наступний рік. Тому всі вуличні протести та страйки в Європі зараз мають суто економічний та антивійськовий характер, а не антицифровий.
Суперечливі дані
Існує розбіжність у оцінках термінів впровадження та повноважень нової структури. Прихильники реформи в Європарламенті стверджують, що система запрацює в повному обсязі на початку 2027 року, що дозволить стартапам одразу почати залучати інвестиції. Однак, згідно з документами Комітету з юридичних питань (JURI), у Раді ЄС тривають жорсткі дебати щодо податкових наслідків та прав працівників в рамках EU Inc. Деякі профспілки побоюються, що спрощення реєстрації може призвести до розмивання трудових гарантій, хоча законопроєкт формально їх не стосується. Таким чином, фінальна версія закону може бути коригована перед стартом.
Підсумок: цифровий прорив чи бюрократична пастка?
Станом на серпень 2026 року законопроєкт перебуває на стадії фінальних узгоджень. Поки скептики шукають у цифровізації ознаки «електронного концтабору», європейські профспілки та протестні рухи сфокусовані на набагато більш приземлених викликах. Франція та Німеччина переживають найважчу внутрішню кризу, пов'язану зі складанням бюджетів на 2026–2027 роки, рецесією та скороченням енергетичних субсидій. На цьому фоні дебюрократизація та здешевлення створення робочих місць сприймаються суспільством як благо, а не як привід для страйків.
