Колишній виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов опублікував у РБК-Україна авторську колонку «Кримський синдром», у якій детально розібрав тези Володимира Зеленського про події 2014 року. Приводом для публікації стали заяви чинного президента в інтерв'ю The Diary of a CEO (за версією ТСН), де він заявив, що «в Крим увійшли десятки людей» і що «розбити росіян у той час було зовсім не важко». Турчинов, який у лютому 2014 року очолював державу в період політичної кризи, назвав подібні оцінки «глибокою аналітикою» і виклав власну версію того, чому Україна не змогла відбити окупацію півострова.

«Десятки людей» проти планової операції

Центральним елементом колонки стає критика формулювання Зеленського про масштаб російської присутності в Криму у 2014 році. За словами Турчинова, аналогічні тези «у виконанні різнокаліберних експертів» регулярно з'являються у провладних ЗМІ, однак, за його твердженням, вони не відповідають фактичному стану справ. Колишній виконувач обов'язків президента наполягає, що окупація півострова була не імпровізованим вторгненням «беззнакових» солдатів, а частиною детально опрацьованого плану, який, за його словами, мав завершитися повним захопленням України вже у квітні 2014 року. Турчинов наголошує: «Історію можна перекрутити, підфарбувати, приховати, але її не можна змінити».

Навчання «Захід-2013» та хронологія захоплення

У колонці наводиться посилання на стратегічні навчання Збройних сил Росії та Білорусі «Захід-2013», проведені у жовтні 2013 року, які, за твердженням автора, стали полігоном для відпрацювання «міжвидовим угрупованням військ» деталей захоплення України. Турчинов датує початок фактичного захоплення Криму 20 лютого 2014 року — у день, коли, за його словами, «на Майдані лилася кров героїв Небесної сотні». Він стверджує, що російські війська скористалися «безвладдям, хаосом і масштабними кризами, що охопили країну». У колонці також міститься різка оцінка дій тодішнього керівництва: «Замість організації оборони України президент, керівники Кабміну, Міноборони, СБУ, МВС, розвідки, внутрішніх військ, ГПУ, міністерств, багатьох державних установ і місцевих адміністрацій втекли до Росії та почали всіляко сприяти військовій агресії проти власної країни».

Військово-економічний потенціал сторін у 2014 році

Турчинов наводить конкретні цифри, що характеризують військовий потенціал Росії на момент початку окупації. За його даними, чисельність усіх російських збройних формувань у лютому 2014 року становила 3,4 млн осіб, з яких близько мільйона припадало на регулярну армію, а два мільйони чоловіків перебували у військовому резерві. Автор колонки також вказує на завершення у РФ переозброєння та реформування збройних сил, а також на підготовку «чисельних парамілітарних козацьких та ветеранських організацій» для реалізації окупаційних завдань. При цьому він підкреслює, що Росія 2014 року і Росія 2022 року — це «та сама жорстока і безпринципна Росія», що діє «на чолі з тим самим Путіним».

Розпродаж арсеналу та стан ЗСУ

Значна частина колонки присвячена стану української армії напередодні 2014 року. Турчинов стверджує, що з початку 1990-х років «хижацьки розпродавалася або просто знищувалася найкраща техніка та озброєння»: танки, за його словами, продавали «за ціною легкових автомобілів», а зенітно-ракетні комплекси збували «за цінами в сто разів нижчими за ринкові». Ключовий показник, який він наводить: із 36 ЗРК, які ще не розпродали до лютого 2014 року, бойові завдання могли виконувати лише 10, що, за його оцінкою, не забезпечувало навіть фрагментарного захисту від авіації. Також у колонці згадується передача Росії ядерної зброї в обмін на «порожні папірці Будапештського меморандуму», продаж стратегічних бомбардувальників і крилатих ракет, а також корупційні схеми роздачі землі та військових об'єктів. Оборонний бюджет, за даними автора, становив 1,08% ВВП у 2011 році та 0,94% у 2012-му; показник за 2013 рік у наданому тексті обривається.

Політичний контекст і резонанс

Колонка Турчинова вийшла на тлі триваючої дискусії про причини невдачі 2014 року і про те, чи можна було уникнути повномасштабної війни, що почалася у 2022 році. Заява Зеленського про «десятки людей» у Криму викликала широкий резонанс в українському суспільстві та серед політичних діячів, що, ймовірно, і стало тригером для публікації детального спростування з боку одного з ключових учасників подій 2014 року. Турчинов, який обіймав посаду виконувача обов'язків президента у найкритичніший період, має унікальну перспективу «зсередини» тієї кризи, що надає його аргументам додаткової ваги в публічній дискусії. Водночас сам текст колонки носить яскраво виражений публіцистичний і оціночний характер, і низка тверджень, що містяться в ньому — зокрема щодо конкретних чисельних параметрів і мотивів дій сторін — залишається предметом дискусії серед істориків і військових аналітиків.