На міжнародному енергетичному ринку починається масштабний перерозподіл потоків напередодні повної заборони Європейського союзу на імпорт зрідженого природного газу з Росії, яка набуває чинності 1 січня. Центральною подією цієї перебудови стала зустріч на Російському енергетичному тижні, де міністр енергетики та природних ресурсів Туреччини Алпарслан Байрактар провів переговори з головою «Новатєка» Леонідом Міхельсоном — компанії, яка є основним власником проєкту «Ямал СПГ». За оцінкою експертів, рекордні обсяги газу, від яких відмовляється Європа, тепер можуть бути перенаправлені на логістично зручний турецький ринок, що перетворює Анкару на одного з ключових бенефіціарів санкційних обмежень.
Переговори в межах РЕТ: СПГ та енергетична безпека
Міністр енергетики Туреччини у своїй офіційній публікації виклав основні цілі зустрічі з керівництвом «Новатєка». Сторони докладно обговорили можливості партнерства у сфері зрідженого газу, нові маршрути постачань та структурні зміни на глобальному ринку. Байрактар наголосив, що Туреччина «продовжуватиме вживати стратегічних кроків, які підвищать енергетичне різноманіття країни та зміцнять безпеку постачань». Таким чином, Анкара фіксує інтерес саме до довгострокового співробітництва, а не до разової закупівлі.
Рекордні обсяги та новий маршрут
До цього часу «Ямал СПГ» залишався найбільшим газовим проєктом Росії, що безперешкодно постачав продукцію до Європи. За перші сім місяців поточного року обсяг постачань до країн ЄС досяг рекордного рівня — 9,8 мільйона тонн, що еквивалентно 13,5 мільярда кубометрів газу. Після набуття чинності обмежень із 1 січня ці обсяги можуть бути перенаправлені до Туреччини, транспортний шлях до якої значно коротший і дешевший, ніж до Азії. При цьому європейським компаніям дозволено перепродавати (реекспортувати) ямальський газ до інших держав за довгостроковими контрактами до липня 2027 року, що створює додатковий канал руху палива.
Конкуренція з «Газпромом» та зимовий арбітраж
Зближення Туреччини з «Новатєком» може створити серйозну конкуренцію для традиційного постачальника трубопровідного газу — «Газпрому». Тього ж дня Алпарслан Байрактар провів переговори і з головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером, обговоривши партнерство у сфері природного газу. Делікатність ситуації полягає в тому, що строки дії двох великих контрактів на 22 мільярди кубометрів між Туреччиною та «Газпромом» спливають якраз наприкінці цього року, і про нові угоди поки не оголошувалося. Експерти Фонду національної енергетичної безпеки зазначають, що Туреччина може з вигодою скористатися надзвичайно високими цінами цієї зими: висока ймовірність отримання значного прибутку завдяки прийому дешевшого російського СПГ та перепродажу вивільнених обсягів газу з інших джерел до Європи за вищою ціною — так званого зимового арбітражу.
Манівці російського газу
Сукупність цих факторів вказує на те, що нові санкції Європейського союзу не зможуть повністю зупинити російський газ. Навпаки, вони можуть повернути його на світовий ринок манівцями через такі великі хаби, як Туреччина, яка водночас виступає і споживачем, і потенційним транзитером. Для Москви це відкриває можливість зберегти виторг від експорту СПГ, для Анкари — зміцнити позиції на енергетичній карті регіону, а для Європи — зіткнутися зі складнішою та дорожчою структурою постачань у зимовий період.
