У Національному лісі Малер у штаті Орегон ховається істота, розміри якої змушують забути про китів та секвойї. Це не тварина і не дерево, а гриб. Під землею тут розкинувся найбільший з відомих науці живих організмів на планеті. Його вага варіюється від 7500 до 35000 тонн, а площа займає майже чотири квадратні милі (близько 9,5 квадратних кілометрів).
Загадка вмираючих дерев
Історія відкриття цього гіганта почалася у 1988 році. Лісовий патолог Грег Віппл, який працював у Лісовій службі США, помітив тривожну аномалію. Ялиці, сосни та інші хвойні породи вмирали не хаотично, а цілими групами. Цей патерн не відповідав поведінці стандартних деревних хвороб. Віппл вирішив дослідити кореневі системи померлих дерев і виявив справжнього винуватця — паразитичний гриб Armillaria ostoyae, відомий у народі як медовик.
Сам по собі цей вид грибів широко поширений у помірних лісах Північної півкулі. Однак те, що виявив Віппл, було унікальним. Грибок у Малері представляє собою єдиний організм, який повільно знищує ліс, у якому мешкає, протягом тисячоліть.
Підземна імперія
Те, що ми звикли називати грибом, — лише верхівка айсберга. Плодові тіла Armillaria ostoyae з'являються на поверхні лише восени. Це скупчення капелюшків медового кольору, що ростуть у основі заражених дерев. Але основна маса організму знаходиться під землею.
Підґрунтова частина складається з мережі тонких білих ниток — гифів. Вони сплітаються, утворюючи обширну тканину, яку називають міцелієм. Цей міцелій повзе ґрунтом зі швидкістю від 0,2 до 1 метра на рік. Для атаки на дерева гриб використовує спеціальні чорні мотузкоподібні структури — ризоморфи. Саме вони проникають у корені і призводять до загибелі лісу.
Як вчені довели, що це один організм
До недавнього часу мікологи вважали, що скупчення плодових тіл у лісі належать різним, незалежним організмам. Однак згодом була розроблена методика, яка перевернула це уявлення. Вчені брали зразки грибної тканини з різних точок лісу і вирощували їх разом на чашках Петрі.
Логіка експерименту проста: коли зразки від різних організмів ростуть поруч, вони розпізнають одне одного як «чужих» і утворюють видиму бар'єрну лінію. Якщо ж зразки належать одному організму, бар'єр не виникає — тканини зливаються в єдине ціле.
Результати були однозначними: на всій території в 9,5 квадратних кілометрів зразки зливалися без бар'єрів. Це стало доказом того, що вся популяція в Національному лісі Малер — це одна генетична особина.
Вік і невизначеність
Оцінити точний вік цього гіганта складно, оскільки пряме датування неможливе. Вчені спираються на швидкість поширення міцелію. Гриб рухається ґрунтом зі швидкістю від 0,7 до 3,3 футів на рік. Виходячи з поточної площі в 2385 акрів та спостережуваної швидкості, вік організму оцінюється в діапазоні від 2000 до 8500 років.
Такий широкий розкид цифр відображає реальну невизначеність: швидкість поширення могла змінюватися з часом, а умови середовища впливали на темпи росту. Тим не менш, навіть мінімальна оцінка в два тисячоліття робить цей гриб найдавнішим і найбільшим живим істотою на Землі.
Цікаво, що дослідження грибів продовжують приносити несподівані відкриття. Раніше вчені виявили, що звичайний ґрунтовий грибок Fusarium oxysporum здатний взаємодіяти з золотом, буквально покриваючи себе цим металом як захист. Природа, як видно, зберігає в собі набагато більше таємниць, ніж ми можемо припустити.