На тлі гострого дефіциту ракет-перехоплювачів і стійкого нарощування Росією виробництва балістичних ракет Україна, за оцінкою видання The Economist, має в розпорядженні два основні напрямки захисту від ударів. Про це повідомляє РБК-Україна зі посиланням на британське видання. Йдеться про ситуацію, в якій традиційна зенітно-ракетна оборона поступово упирається в стелю, а противник продовжує збільшувати арсенал високоскорісних боєприпасів, що змушує шукати альтернативні, зокрема наступальні, способи зниження загрози.
Дефіцит перехоплювачів і зростання виробництва балістики
Ключова проблема, на яку вказує The Economist, — майже повне виснаження запасів українських ракет-перехоплювачів PAC-3 для систем Patriot. Водночас Росія, за даними видання, наростила виробництво балістичних ракет приблизно до ста одиниць на місяць. Додатковим фактором вразливості є те, що система протиракетної оборони Freyja ще не готова до бойового застосування. У сукупності ці обставини створюють розрив між темпами виробництва балістики противником і здатністю України перехоплювати кожен пуск.
Перший сценарій: скорочення арсеналу ударами по виробництву
Перший із двох напрямків, який виділяє The Economist, має наступальний характер і спрямований на скорочення кількості ракет, що перебувають у розпорядженні Росії. Стратегія передбачає нанесення ударів по заводах, що виробляють балістику, а також ураження пускових установок ще до того, як відбудеться постріл. Таким чином, мета — не перехопити ракету в повітрі, а не дати їй стартувати, знищивши або виробничу базу, або сам носій на етапі підготовки до пуску.
Другий сценарій: власні балістичні ракети
Другий напрямок пов'язаний із тим, що Україна сподівається найближчими місяцями поповнити арсенал власними балістичними ракетами. Перш за все йдеться про ракету «Сапсан», над якою працює «Південмаш», а також про продукти компанії Fire Point — FP-7 та більш дальнобійні FP-9. За оцінкою The Economist, завдяки високій швидкості ці ракети зможуть ефективніше за безпілотники уражати мобільні пускові установки противника, не даючи їм здійснити постріл і зникнути до приходу удару.
Складність задачі та попередження розвідки
Водночас The Economist підкреслює, що реалізація обох сценаріїв надзвичайно складна: навіть Сполучені Штати, маючи повну перевагу в повітрі над Іраном, з трудом справляються зі знищенням мобільних пускових установок противника. Контекст загрози доповнюють заяви розвідки. Начальник Головного управління розвідки Олег Іващенко попереджав, що цієї осені та зими Росія посилить комбіновані удари по енергетиці та тепловій генерації України, одночасно застосовуючи балістику, крилаті ракети, реактивні «Шахеди» та нові боразуючі боєприпаси, що ускладнює роботу протиповітряної оборони. Крім того, представник ГУР Вадим Скібіцький заявляв, що до кінця року Росія планує завершити випробування нового типу балістичних ракет із дальністю до восьми сотень кілометрів, а в ході цих випробувань противник може атакувати об'єкти в західних областях України.
Отже, за версією The Economist, Україна стоїть перед вибором між посиленням наступальних ударів по виробничій та пусковій інфраструктурі балістики та прискореним створенням власного високоскорісного ракетного арсеналу — за умови, що обидва шляхи супроводжуються високою технічною та оперативною складністю.
