У епоху, коли космічний моніторинг став невід'ємною частиною національної безпеки, питання розвитку власної космічної галузі для України перестало бути теоретичним. Це питання виживання держави. Однак шлях до сузір'їв лежить через сувору реальність: втрата технологічного закладу та необхідність величезних капіталовкладень.
Олег Федоров, головний науковий співробітник та екс-директор Інституту космічних досліджень НАНУ, у розмові з РБК-Україна окреслив складну картину. На його думку, країна втратила левову частку технологій, якими володіла раніше. Державне космічне агентство дійсно працює над новою програмою, але створення принципово нових розробок у самоті сьогодні неможливе. Єдиний робочий сценарій — це тісна міжнародна кооперація.
Демонстраційні проєкти замість телекомунікацій
Ситуація у сфері супутникобудування не стоїть на місці. У стінах КПІ (НТУ «КПІ імені Ігоря Сікорського») вже зараз працюють команди, які у партнерстві з міжнародними організаціями створюють демонстраційні супутники. Це заспокійливий сигнал, однак експерти одразу дають зрозуміти: мова йде не про масштабні телекомунікаційні системи.
Федоров прямо заявив, що створення власних телекомунікаційних апаратів у найближчі роки малоймовірне. Історія знає лише одну спробу побудувати такий апарат із залученням іноземних партнерів — проєкт «Либідь», який, на жаль, завершився невдачею. У той же час, українські інженери мають успішний досвід створення супутників для космічних спостережень, таких як серія «Січ».
Головна проблема — відсутність єдиної стратегії
Для відновлення космічної активності необхідний фундаментальний аудит. Необхідно оцінити стан підприємств, виробничих потужностей, фондів і, що найважливіше, кадровий потенціал. Експерт підкреслює: багато було втрачено, і без об'єктивної оцінки ресурсів рухатися далі безглуздо.
Парадокс ситуації полягає в тому, що в України є об'єктивна потреба у космічних технологіях, і міжнародна спільнота готова допомогти. Але на національному рівні відсутнє єдине бачення розвитку галузі. Існуючі зусилля розрізнені і не формують системного підходу. Без власних космічних засобів неможливо забезпечити повноцінну безпеку держави, і саме це має стати каталізатором для об'єднання ресурсів та волі.