Президент України Володимир Зеленський підписав закон №16013, який запроваджує до Кримінального кодексу країни нову статтю 201-1 та встановлює кримінальну відповідальність за передачу банківських карток, реквізитів або доступу до онлайн-банкінгу третім особам із метою вчинення фінансових злочинів. Документ, про який повідомляє РБК-Україна з посиланням на офіційну картку закону, спрямований проти так званих «дропів» — громадян, які за винагороду віддають стороннім свої платіжні інструменти, дозволяючи зловмисникам переводити, переводити в готівку та виводити вкрадені кошти. Максимальне покарання за новою статтею становить шість років позбавлення волі, а верхня межа штрафу — 170 тисяч гривень.

Що саме підпадає під кримінальну відповідальність

Важливо наголосити, що закон не криміналізує будь-яку передачу картки іншій людині. Наприклад, якщо громадянин віддає свою картку родичу для здійснення покупок або тимчасового доступу до рахунку, це не утворює складу злочину. Кримінальна відповідальність настає виключно у тому випадку, коли передача платіжного інструменту чи даних для входу в онлайн-банкінг здійснюється свідомо та цілеспрятовано для сприяння фінансовому шахрайству чи іншому злочину. Таким чином, ключовим елементом складу є умисел: людина має усвідомлювати, що її картку буде використано у злочинній схемі.

Шкала покарань та роль у схемі

Ступінь покарання, передбачений статтею 201-1, диференціюється залежно від того, яку роль конкретна людина відігравала у шахрайській конструкції та чи є її діяння першим порушенням. Для організаторів фінансових махінацій та активних учасників схеми передбачено найсуворіші санкції — аж до шести років позбавлення волі. Для громадян, які лише передали власну картку і не відігравали активної ролі в управлінні коштами, покарання може бути м'якшим. Максимальний штраф за статтею становить 170 тисяч гривень, що робить участь у «дропових» схемах економічно невигідною.

Можливість уникнути покарання за першого порушення

Закон передбачає механізм звільнення від кримінальної відповідальності для тих, хто вчинив правопорушення вперше та обмежився передачею виключно власної картки. Щоб скористатися цією можливістю, громадянин зобов'язаний самостійно звернутися до правоохоронних органів, зізнатися у порушенні та надавати сприяння слідству у викритті організаторів шахрайської схеми. такий підхід, за задумом законодавців, дозволяє не лише знизити навантаження на пенітенціарну систему, а й отримати цінну оперативну інформацію про структуру злочинних угруповань, які використовують «дропів» для виведення коштів.

Парламентський шлях закону та контекст боротьби з шахрайством

Верховна Рада проголосувала за законопроєкт наприкінці жовтня 2026 року — за документ проголосували 270 народних депутатів. Ухвалення закону стало логічним продовженням курсу на посилення відповідальності за участь у роботі шахрайських кол-центрів, який було окреслено раніше. Документ прямо заявляє про захист банківських рахунків та коштів громадян від шахрайства, що є особливо актуальним на тлі масового поширення схем, у яких зловмисники, отримавши доступ до чужих карток, проводять операції з викраденими коштами. Таким чином, закон №16013 закриває правову прогалину, яка раніше дозволяла «дропам» уникати серйозних наслідків, посилаючись на те, що вони «просто надали реквізити».

Практичне значення для громадян

Для пересічних українців новий закон означає, що передача банківської картки, пароля від онлайн-банкінгу чи інших платіжних даних сторонній особі за гроші тепер несе реальний кримінальний ризик. Раніше багато громадян, які брали участь у подібних схемах, вважали, що не несуть істотної відповідальності, оскільки формально не здійснювали шахрайських дій самі. Тепер же закон прямо встановлює, що сприяння злочину через надання власних платіжних інструментів є самостійним кримінально караним діянням. Експерти рекомендують громадянам не вступати в будь-які домовленості про передачу карток чи доступу до рахунків, навіть за значну винагороду, оскільки потенційний дохід від такої «роботи» є неспіврозмірним з ризиком багаторічного тюремного ув'язнення.