Україна послідовно нарощує удари по військових об'єктах у глибокому тилу противника, і одним із інструментів цього напряму стають власні реактивні безпілотники. Центральне місце в цій логіці займає система «Барс» — реактивний БпЛА, який розробник описує не як одиночну ракету, а як модульну платформу, здатну нести бойову частину і працювати на граничних дальностях. В інтерв'ю РБК-Україна (ім'я співрозмовника не розкривається з міркувань безпеки) інженерна команда розповіла, як проєкт виріс із волонтерської ініціативи в серію з десятками ітерацій, і в чому принципова різниця між реактивним дроном і класичною ракетою.

Від волонтерської ініціативи до серійної платформи

За словами розробника, робота над «Барсом» почалася у 2023 році. Команда ентузіастів, серед яких були спеціалісти авіаційної справи та авіамодельництва, спочатку діяла як волонтери й ставила за мету максимальну злагодженість із військом. Саме через широке коло спілкування з військовими команда отримала повторюваний запит: забезпечити ЗСУ засобом, що дозволяє «відповідати гідно» і знищувати цілі не лише на власній території, а й на території противника. Зовнішній вигляд апарату, який розробник визнає схожим на «самолетик», — пряме наслідок авіамодельного бекграунду частини команди.

Модульна архітектура та три профілі застосування

Ключова ідея «Барса» — модульність. Розробник підкреслює, що з моменту першого базового зразка минуло понад 40 «інженерно-офіційних» ітерацій, які, однак, не варто зводити до єдиного типу: система задумана як платформа, що балансує між об'ємом палива і масою бойової частини. Це дозволило виділити три основні категорії застосування — DeepStrike, «мідл-страйк» і «фронт-страйк». У динаміці характеристики зростали: якщо на ранньому етапі фігурували бойова частина близько 22,5 кг і дальність до 700 км, то на поточному етапі розробник називає дальність до 1000 км, бойову частину до 60 кг і швидкість понад 700 км/год. При цьому основа, закладена в перших інженерних розрахунках, збереглася, а зміни форм-фактору залишилися незначними.

Реактивний двигун, зв'язок та штучний інтелект

Найскладнішим етапом, за оцінкою команди, стала стабільність зв'язку — фактор, що визначає ефективність БпЛА. Розробник заявляє, що на сьогодні забезпечена можливість онлайн-керування на території противника. На всіх рівнях — від інженерних задач до машинного зору в системах наведення — активно використовуються інструменти ШІ: на «фінальній милі» пілоту пропонується вибір між передачею керування оптичній системі донесення та ручним керуванням. За локалізацією «Барс» досягає понад 74 відсотків; єдиним значущим закупівельним компонентом названо турбореактивний двигун, хоча, за словами розробника, двигун власного виробництва вже пройшов фінальні тести.

Бойове застосування та інтерес міжнародних партнерів

Ряд українських і російських ЗМІ пов'язує «Барс» з ударами по Москві: зокрема, повідомлялося, що система застосовувалася в атаці на столицю РФ у травні 2026 року. Сам розробник в інтерв'ю на ці конкретні епізоди не поширюється, обмежуючись описом технічних можливостей. Окремо він відзначає «дуже активний» інтерес міжнародних партнерів і наявність треків переговорів, не розкриваючи їх деталей.

Суперечливі дані

При зіставленні версій помітні розбіжності, які важливо фіксувати. По-перше, опубліковані технічні цифри не єдині: дальність вказується в діапазоні від 700 до 1000 км, а маса бойової частини — від 22,5 до 60 кг; розробник пояснює це еволюцією модульних модифікацій, а не помилкою. По-друге, заяви про бойове застосування над Москвою ґрунтуються на вторинних повідомленнях ЗМІ, тоді як в самому інтерв'ю розробник ці епізоди не підтверджує і не спростовує. По-третє, джерело анонімне з міркувань безпеки, а частина характеристик (локалізація 74%, статус власного двигуна) є самодекларацією команди і не підтверджена незалежним аудитом. Нарешті, окремі російські повідомлення про збиті дрони на інших напрямках не прив'язані до «Барса» і не можуть слугувати підтвердженням його характеристик.